Український прикордонник з позивним «Дух» війну росії проти України зустрів на кордоні. І весь час, допоки ворог не відступив з терен Житомирщини, перебував на передовій.

 «О, «Дух» тут вже попрацював», - розповідають побратими, коли потрібно виконати завдання, а з прибуттям на місце, з’ясовується, що вже все зроблено, - тихо, швидко і без пилюки. Особливо йому все вдавалось на територіях, тимчасово окупованих ворогом. Як говорять про нього колеги по зброї: «Ходить Толік тихо, окупантам лихо». 

Нині він разом з побратимами і посестрами продовжує виконувати завдання з охорони та оборони українського кордону.

Захисник каже: «Мені відступати нікуди! Це мій рідний край, це моя земля, це моя рідна домівка, тут мене чекають дві мої донечки. І жити вони будуть, я впевнений на сто відсотків, у вільній країні. І моїх сил вистачить, щоб вибити разом з рашистами навіть їхній дух з України».