До повномасштабного вторгнення Віталій працював у філії «Вільногірського гірничо-металургійного комбінату», що на Дніпропетровщині.

«Чуйний, уважний, турботливий він завжди знаходив час на родину, дуже любив своїх онуків», - згадує Олена, дружина полеглого героя.

Коли російська орда вдерлась на українську землю, Віталій Юрійович не роздумуючи, одним із перших приєднався до лав Державної прикордонної служби України, аби боронити країну та захистити життя найрідніших йому людей. Адже ніщо так не мотивує, як щирі усмішки маленьких дітей, а коли онуків шестеро…, то перепон, аби гнати ворога за межі кордонів Батьківщини, не існує. Щоправда, найменшу з них воїн так і не встиг побачити, війна не дозволила...

Згодом прикордонний підрозділ Віталія вибув для посилення рубежів та стримування просування ворога на Донеччині. Там, разом із іншими побратимами, захисники утримували ворожу навалу, даючи гідну відсіч окупанту. На початку серпня кремлівські ординці з небаченою люттю рвалися в напрямку Авдіївки, застосовуючи артилерію та танки, але на шляху у них нездоланним щитом стояли наші мужні захисники. Воїни не дали можливості ворогу просунутись вперед та в одному з запеклих боїв, рятуючи товаришів від мінометного обстрілу, наш побратим Віталій Меньшиков загинув. Це сталося 14 серпня 2022 року.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України сержанта Віталія Меньшикова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Глибокі співчуття сім’ї та рідним вірного сина України, низький уклін та вічна слава Герою. Подвиг Віталія вічно житиме в серцях містян Вільногірська та всіх українців!

Слава Герою та усім захисникам, що полягли за нашу Україну!