Перш ніж приєднатись до лав Державної прикордонної служби України, В’ячеслав близько 15 років пропрацював будівельником, збудував власний дім, мав невеличке господарство.

Та однієї миті усього цього не стало, війна відібрала геть усе, окрім інтересу до шахів та непоборного бажання вигнати ворога з рідної землі.

Сьогодні, разом з побратимами, охоронець у зеленому кашкеті захищає Запорізьку землю і, як мільйони українців, мріє лише про мирне небо та світле майбутнє родини  і  Батьківщини….  А ще – стати кандидатом у майстри спорту з шахів, та з цим бажанням В’ячеслав не поспішає, бо головне – то Перемога над кремлівською ордою!

Нещодавно В’ячеслав взяв участь у турнірі гри з шахів серед внутрішньо переміщених осіб. «Бодай маленька, але перемога, - з гордістю говорить охоронець кордону. – І Україна Переможе, я переконаний. Хоча р@шисти й відібрали дитинство в маленьких українців, та їх майбутнє  - ми не дозволимо», – каже прикордонник.

Любов до шахів 5-річному хлопчиську прищепив його хрещений батько, подарувавши  велику шахівницю з дивними фігурками. Він тоді і гадки не мав, що через багато років це дитяче захоплення рятуватиме його від важкої буденності війни.

 «Це не лише настільна гра, вона розвиває мислення, логіку, концентрує увагу, а також виховує стійкий характер та посидючість, а ще – це ковток свіжого повітря, - із захопленням розповідає прикордонник-шахіст. – Аби бодай на мить відволіктись від жахіть війни, час від часу, я веду бій на іншому полі бою: де, як і в реальному житті, є білі та чорні воїни, світло та пітьма».