Прикордонник Василь з позивним «Альфа» за пів року на війні проявив себе як справжній лідер, умілий організатор та авторитетний керівник.

Щойно дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення,  Василь повернувся у Чопський прикордонний загін, де до звільнення був інспектором прикордонної служби.

Після курсу навчань та тренувань прикордонник вибув у складі зведеного загону спочатку на Чернігівщину, згодом – на Донеччину.

Під час виконання бойових завдань на півночі України Василь уміло керував підрозділом та по-справжньому згуртував навколо себе бійців. Така єдність і злагодженість допомогли згодом підрозділу не допустити значних втрат в ході боїв у Слов’янську і Бахмуті.

«Альфа» відповідав своєму позивному і завжди був першим. Вирішував питання, налагоджував взаємодію з місцевою владою і населенням, допомагав усім, чим міг.

Прикордонник зізнається, що найтяжче на війні було цілодобово тримати на контролі ситуацію, знаходити після бою кожного з побратимів: «Для мене найціннішим є життя моїх побратимів. Я знав, що маю подбати про кожного з них так, щоб усі повернулися додому. Тут потрібно бути не лише керівником, а й, певною мірою, комусь – батьком, братом чи психологом».

Після короткого перепочинку «Альфа» знову готовий стати до зброї. «Я вірю в себе і в наш народ. Ніхто з чужинців не пануватиме тут. Ця земля - для наших дітей!» - каже він.