Про це зазначає 21-річний морський прикордонник Сергій.

З давніх-давен місто Вилкове, що розташоване на Одещині, в дельті Дунаю, славиться знатною риболовлею та по праву вважається рибацьким краєм, який прославлений мужньою працею мужніх рибалок.

Старший навідник корабля Морської охорони старший матрос Сергій знає про це не з чуток, адже тут народився та змалку допомагав батькові, який, як і більшість місцевих, заробляв на життя промислом риби. Доволі важка праця, яку не полишиш ані у шторм, ані у спеку, ні в холодну пору року, ще в дитинстві загартувала характер Сергія та привчила стійко долати труднощі.

Рідний дядько Сергія був моряком цивільного флоту і його розповіді про мореплавство, різні континенти та перспективу побувати у багатьох країнах світу закарбувалися у пам’яті юнака та сформували його мрію – теж стати моряком.

У 16 років Сергій влаштувався продавцем у магазин – прагнув бути незалежним фінансово та мати власні кошти. А після досягнення призовного віку відразу ж пішов до центру комплектування з бажанням обов’язково пройти строкову службу. Там запропонували Держприкордонслужбу, щоправда, дозволили обрати або службу на суходолі, у прикордонному загоні, або у Морській охороні. Сергій навіть й не думав, що поталанить в перспективі бути в морській службі, тому без вагань обрав саме її.

У Навчальному центрі Морської охорони отримав спеціальність молодшого фахівця артилерійсько-кулеметного озброєння і згодом був призначений до складу екіпажу одного з кораблів Одеського загону Морської охорони, на посаду старшого навідника.

«Спочатку все здавалося вкрай важким. Опанувати навичками стрільби з корабельного озброєння – непроста справа. Правильно виставляти градуси, прицілюватися щоразу вдавалося все краще. Наполегливість, уважність, відповідні розрахунки і багато-багато практичних стрільб – те, без чого вправну стрільбу не опануєш належним чином. Звичайно ж, довіра такої посади та відповідальність, яка була на мене покладена, додавали чималих переживань у душі. Але досвід старших колег, їхня підтримка, віра у власні сили та чимало практичного настрілу, як в штиль, так і у штормових умовах, дозволили згодом напрацювати належні вміння та навички», – зазначає Сергій.

І ці навички набули буквально життєвої необхідності з початком повномасштабного вторгнення рф. Адже під час відбиття ворожих атак з повітря від влучності навідника, його пильності та миттєвої реакції залежить безпека не лише екіпажу, а й мирних жителів, бо кожен знищений ударний дрон чи ракета, якими ворог атакує територію України – це врятовані людські життя та збережена інфраструктура.

Неодноразово 21-річному старшому матросу доводилося брати участь у відбитті повітряних атак і вести колективний загороджувальний вогонь, під час якого морські прикордонники знищували ударні дрони типу «Shahed-136». Та старший навідник вже має на своєму рахунку й знищення крилатої ракети, яку збив над морем під час одного з масованих ракетних ударів противника по Україні.

«Зізнаюся, що коли вдається влучно уразити ціль, відчуття та емоції неймовірні. Азарт вирує в крові та відчуваєш величезне задоволення від того, що вдалося знищити ворожу зброю й тим самим врятувати чиїсь життя», – каже Сергій.

Під час стрільби на кораблі навідник веде вогонь від візирної колонки. Сергій жартома називає її «ВіКа» та після стрільби символічно подумки дякує їй за те, що не підвела. Хоча, звичайно ж, добре знає, що до того моменту, як він натисне на гашетку – триває змістовна, копітка робота всього екіпажу, від злагодженості якого залежить успішне виконання бойових завдань.

Нещодавно за вагомий внесок у справу охорони державного кордону України, мужність, високий професіоналізм, вірність військовій присязі Сергія нагороджено відзнакою Президента України – медаллю «Захиснику Вітчизни».

Морська служба, гарт, згуртованість екіпажу, припали до душі Сергію. Тому він свідомо вирішив й надалі опановувати морський фах та присвятити себе захисту батьківщини та незабаром перейде на контрактну службу.  

У сьогоденні моряк-прикордонник впевнено крокує до своєї мети. І окрім морської стихії вже давно придивляється й до стихії, яку ще не пізнав – мріє обов’язково стрибнути з парашутом.

Йдемо разом до Перемоги й щиро бажаємо Сергію, щоб якнайшвидше він мав нагоду відсвяткувати її саме посередництвом здійснення своєї заповітної мрії і далі впевнено «долати хвилі» у своєму життєвому морі!