Прикордонник Ігор на псевдо «Волоцюга» до повномасштабного вторгнення працював закордоном: дарував людям тепло та світло, перетворюючи сонячну енергію на джерело живлення. 24 лютого 2022 року чоловік мав на руках усі документи для виїзду, його чекав європейський контракт та офіційна робота на успішній фірмі. Ігор відмовився від заманливої пропозиції та пішов зі зброєю в руках захищати свій дім від окупантів.

У складі зведеного підрозділу прикордонників поїхав воювати на схід України. За одну ротацію пройшов вуличні бої в Бахмуті, стримував ворога в окопах під Хромовим та прикривав піхоту з гранатомета у Курдюмівці.

«Для виконання бойових завдань, ми їхали в Лисичанськ. По дорозі дізналися, що він вже окупований, надійшла команда змінити маршрут у Слов'янськ. Там все було відносно спокійно. Ми займалися інженерним облаштуванням, згодом відправили у Бахмут», – згадує прикордонник.

Оборону славнозвісної фортеці тримали не довго. На той час місто було фактично знищене і прикордонний підрозділ перемістили на оборону Хромового. Саме там Ігор дістав поранення. В населеному пункті тривали важкі ближні бої, ворог не припиняв свої «м'ясні штурми». Доходило до того, що перестрілки з противником були на надкоротких дистанціях.

Це якраз було на початку травня, російсько-окупаційні війська посилено обстрілювали позиції. Єдине, що рятувало – це молитва. «У нас був побратим, його всі звали «Пастор», бо постійно казав нам: «Ану, хлопці, гайда молитися!». Мабуть, його побожність і зберегла йому і нам життя. Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими. Мені самому прилетіло рикошетом в руку. Наступного дня снайпер зняв «Пастора». Лікар у шпиталі дивувався, як йому так пощастило, казав в житті такого не бачив. Куля зайшла між ребрами, не зачепила жоден важливий орган і пройшла навиліт. Він спокійно 5 годин чекав на евакуацію і навіть сам не зрозумів, що сталося. Отака то сила молитви», - додає Ігор.

Після боїв за Хромове прикордонники відновились й отримали нове бойове завдання - звільняти, разом з іншими підрозділами Сил оборони України, від окупантів Курдюмівку. Тут «Волоцюга» працював за фахом – здійснював вогневе прикриття піхоти зі станкового автоматичного гранатомета. Каже, довелося не солодко. Часто з позиції потрібно було йти пішки по кілька кілометрів з усім БК та гранатометом. У тих боях Ігор здобув колосальний досвід.

Наразі Ігор у складі підрозділу «Скорпіон» прикордонної бригади «Гарт» воює на Вовчанському напрямку. Працює за своїм фахом - гранатометником. Пояснює, що зазвичай іде виконувати бойове завдання на кілька годин або на кілька днів та, буває, вибратися з позиції не вдається по 5-6 діб. Все через небезпеку з повітря. Ситуацію на Харківщині «Волоцюга» називає справжньою «війною дронів», про яку до цього лише читав у соцмережах.

Вдома на прикордонника чекає мама, дружина Марічка та двоє дітей. «Дай Боже повернутися, а планів багато. Відбудовувати буде що», - усміхаючись додає «Волоцюга».