Багато професій було в його житті, та вірність присязі Гіппократа стала незмінною і головною. Віктор на псевдо Док спершу був фельдшером швидкої допомоги,  а згодом близько десяти років пропрацював медиком в Лівії, там він і отримав такий неоціненний досвід бойової травми, от тільки і гадки не мав тоді, що ці знання та вміння знадобляться йому ще й тут, в Україні.

Маючи за плечима досвід військової служби та практичні навички тактичної медицини, з початком повномасштабного вторгнення, Віктор стає на захист Батьківщини пліч-о-пліч з прикордонниками.

«Я пішов на війну не воювати, а рятувати тих, хто потом і кров’ю виборює нам кожен новий світанок, а з ним і надію на мирне життя, - ділиться думками Док. Душа бійця кровоточить сильніше рани, бо життя і смерть для них переплелись назавжди, тому моє призначення - повернути їх до повноцінного життя.  А коли і моя душа щемить від болю, я одразу розпочинаю музикотерапію», - жартує медик.

Більшу частину часу Віктор проводить за вдосконаленням практичних навичок та здобутті нових теоретичних знань, бо переконаний, що порятунок життя на полі бою починається зі знання основ тактичної медицини, витривалості та вмінні діяти як одне ціле. А евакуаційна бригада - то самостійний злагоджений механізм, в якому від роботи кожного, залежить кількість врятованих життів.

У здобутках Віктора чимало нагород, однак зізнається, що усмішка бійців, наразі, це найбільша винагорода, а нещодавно вручений йому почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» - це велика відповідальність.

Наразі Док лікує та надає допомогу захисникам на Запорізькому напрямку та переконаний, що Україна неодмінно Переможе, а всі рани захисників обов’язково загояться, от тільки їх рубці, до кінця життя, нагадуватимуть високу ціну нашої свободи та незалежності.

Такі вони, лікарі на фронті: не солдати, а медики, які понад усе вірні присязі  Гіппократа!

Зі святом, Вас, янголи в білих халатах!