Днями ветеран-прикордонник, чернівчанин, Василь Олексійович Чупак відзначив свій 95-й День народження.

Привітати ювіляра, який більшу частину життя присвятив кордону, прийшли офіцери Чернівецького прикордонного загону та члени спілки ветеранів загону, яку донедавна очолював сивочолий ветеран.

Свій бойовий шлях полковник у відставці Василь Чупак розпочав в роки Другої світової війни. Ще тоді, аби потрапити на фронт, юнак дописав собі один рік. А серед багатьох написів, які залишили військові на стінах Рейхстагу, залишив й свій «автограф» – «Я – Васька із Слов’янська!»

У червні 1941 року молодий хлопець, закінчивши сьомий клас Слов’янської загальноосвітньої школи, не міг дочекатися, коли батьки відправлять його на літні канікули до родичів, котрі жили на березі річки Сіверський Донець. Проте мрії про риболовлю і відпочинок так і не здійснилися. Повідомлення по радіо про напад ворога та перші бої на кордоні змінили усе подальше життя хлопця. Як і мільйони інших людей, Василь звернувся до військового комісаріату та попросився на фронт. Згодом, разом з іншими добровольцями, потрапив до 180-го стрілецького полку у місто Ворошиловград (нині Луганськ), де навчався на зв’язківця.

Безпосередня участь у війні розпочалася для юного Василя на Кавказі, де їхня дивізія протистояла німецькому гірськострілецькому корпусу. Тримали оборону, аби не пропустити далі ворога, інакше чорноморська група наших військ могла опинитися в оточенні.

– Пережити на війні довелося багато, – зі сльозами на очах згадує колишній фронтовик. – Одного разу без зброї опинився віч-на-віч з фашистом. Той випустив у мій бік довгу чергу з автомата і… промахнувся. Сам дивуюся, як залишився живим. Це й змусило мене повірити у вищу силу, що оберігала мене на війні.

Далі було звільнення Варшави, де налагоджував зв’язок через Віслу, форсування Одеру та взяття гітлерівської цитаделі – Берліна. Там, на стіні рейхстагу, вісімнадцятирічний воїн і поставив свій солдатський «автограф» переможця – «Я – Васька із Слов’янська».

За мужність, проявлену на фронті, Василь Олексійович нагороджений багатьма бойовими відзнаками. Серед них і медалі – «За звільнення Кавказу», «За бойові заслуги», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна» та «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР».

Майже тридцять років він присвятив службі у лавах «зелених беретів». Зокрема, у Чернівецькому загоні його шанують не лише, як колишнього начальника контрольно-пропускних пунктів «Порубне» та «Вадул-Сірет», а й як патріота справи охоронців державного рубежу.

З виходом на заслужений відпочинок Василь Олексійович продовжив трудову діяльність та сумлінно працював в різних організаціях обласного центру, але ніколи не втрачав зв'язок з прикордонним загоном. Останні вісім років очолював раду ветеранів громадської організації Чернівецького загону, яка провела велику роботу з відновлення діяльності на теренах Буковини загонів юних друзів прикордонників (ЮДП).

Знаходить ветеран час і для участі у відродженні традицій козацтва, має козацьке звання генерал-хорунжого і є радником Верховного отамана України та діаспори.

З болем у серці ветеран-прикордонник сприйняв звістку про військову агресію з боку Російської Федерації. Особливо це відчувається на зустрічах з військовослужбовцями, які відправляються служити в зону ООС. Розповіді ветерана, його поради – це щирі напуття молодому поколінню українців.

P.S. Керівництво ДПСУ, Чернівецького прикордонного загону та ветерани прикордонники сердечно вітають полковника у відставці Чупака Василя Олексійовича з нагоди 95-річчя та бажають міцного здоров’я та благополуччя!