22-річний морський прикордонник Андрій з дитинства, як то кажуть, дивився бік моря та мріяв стати моряком й працювати на великих судах. Проте, перед тим, як отримати морський фах, вирішив випробувати себе і після 9 класу вступив до Одеського військового ліцею. Навчання в ліцеї загартувало характер юнака, додало фізичної сили, витривалості та дисциплінованості.

Згодом, крокуючи до мети, Андрій вступив до Морехідного коледжу ім. О.І. Маринеска НУ «Одеська морська академія», де опанував фах електромеханіка.

У 2021 році, коли настав час пройти строкову службу, Андрій, не вагаючись, прийшов до територіального центру комплектування.

«У ТЦК були представники різних силових структур, зокрема й морські прикордонники. І коли вони дізналися, що я закінчив військовий ліцей та ще й маю морський фах, мені запропонували піти на службу до Морської охорони ДПСУ. Звичайно ж я відразу погодився, адже морська служба – це саме те, що я хотів. Після кількох місяців навчання отримав розподіл до Одеського загону Морської охорони й згодом був призначений на посаду моториста на один з катерів типу «Гриф», – згадує Андрій.

Свій перший вихід у море матрос запам’ятав на все життя. Він відбувався у штормових умовах, тому виконувати обов’язки довелося попри симптоми морської хвороби.

Опановував посаду Андрій саме так, як звик все робити у своєму житті –  ретельно й відповідально. Та й до хитавиці його організм згодом повністю адаптувався та призвичаївся.

Про повномасштабне вторгнення ворога дізнався безпосередньо на борту катера.

«Ми були на службі в морі і я якраз знаходився у моторному відсіку біля двигуна, коли механік сказав, що почалася повномасштабна війна. Звичайно ж ми були готові до будь-якого розвитку подій, але ж морально не хотілося вірити в те, що країна-агресор все ж почне великий наступ», – згадує Андрій.

Ворог прагнув окупувати територію України, зокрема й мав на меті висадити десант на узбережжі. Потрібно було швидко протидіяти ворожим намірам. Екіпаж катера Морської охорони постійно був напоготові,  здійснював патрулювання та виконував бойові завдання в районах прибережної зони Одеси, Миколаєва та Очакова.

Рашисти постійно полювали за катерами та кораблями Морської охорони, тому під час атак ракетами та «Градами», екіпажу доводилося проявляти неабияку витримку та холоднокровність, аби діяти на крок вперед і завдяки вмілим маневрам уникати небезпеки. В такі моменти надійна, безвідмовна робота двигуна та усіх вузлів і механізмів є надважливою й життєво необхідною. Саме це і забезпечували моторист та інші члени екіпажу. Завдяки їхньому професіоналізму та згуртованості, залізний побратим не підводив, витримуючи усі максимальні навантаження.

«На борту «Грифа» відбулося моє бойове хрещення. Звичайно ж, коли навколо ворог, який постійно намагається поцілити у катер, відчувається страх. Але ти відчуваєш його вже потім, коли обстановка вже відносно безпечна. Екіпаж – це одна сім’я. Саме підтримка побратимів, їхній бойовий дух, стійкість та наша загальна згуртованість дозволяє не впадати у відчай та будь-що гідно долати усі труднощі. Ну і гумор – це те, що допомагає навіть у найважчі моменти», – зізнається морський прикордонник.

Відповідальне ставлення до служби та хист матроса до зброї були помічені керівництвом, і за кілька місяців після повернення катера у місце постійної дислокації йому довірили посаду кулеметника на одному з кораблів Морської охорони.

Андрій, як і зазвичай, належним чином опанував ввірену зброю, відмінно застосовує корабельний кулемет ДШК і вже має на рахунку збитий шахед.

– Він хоч і кулемет, але ми називаємо його «Дашка» – посміхаючись каже кулеметник. – «Дашка» має свої примхи, але якщо її належно доглядати, то працює відмінно. І потрібно постійно «пестити» мастилом, адже морська сіль та сирість дуже агресивно впливають на метал.

За словами матроса, при відбитті повітряних атак ворога, за кулеметом він діє вже автоматично. Злість на ворога та бажання збити повітряну ціль нівелюють страх та дозволяють сконцентруватися на тому, аби уразити смертоносний дрон.

«Загалом стрільба з ДШК, навіть під час тренувань – це відчуття, які не передати словами. А при збитті цього клятого рашистського «мопеда» розуміння того, що тобі вдалося врятувати життя людей, додає просто неймовірних емоцій!» – каже Андрій.

Днями за вагомий внесок у справу охорони державного кордону України, мужність, високий професіоналізм, вірність військовій присязі Андрія нагороджено нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону України».

«Пишаюся тим, що мою службу відзначено такою нагородою. Але це не лише моя заслуга. Я не отримав би її, якби не всі мої побратими. Служба на кораблі – це завжди командна робота», – зазначає Андрій.