Ви можете підписатись на поштову розсилку новин або іншої цікавої та корисної інформації
Захисний код*:
відписатись
25.11.2016
a
a
a
Деніс Лемастер: «Досвід, котрий українська армія здобуває в АТО, може стати у нагоді будь-якій країні»

Під час операцій, які проводяться сьогодні під егідою НАТО, командування Альянсу докладає максимум зусиль, аби уникнути прямого вогневого контакту і зберегти життя своїх військових. Та якщо боєць усе ж отримав поранення, польові медики зроблять усе можливе, щоб витягнути його з обіймів смерті. У цьому сенсі Україні особливо важливо досягнути натівських стандартів. Тож про основні аспекти медичного забезпечення армії США та досвід українських військових медиків ми розмовляємо з начальником регіонального медичного управління ЗС США в Європі бригадним генералом Денісом Лемастером.

 

 

 

– Пане генерале, яку допомогу надає уряд США для посилення в Україні військово-медичного напрямку?

– Перше, чого ми прагнемо досягнути, – вдосконалити оперативні можливості українських Збройних Сил. У цьому сенсі йдеться про надання нелетальної допомоги. Ми не можемо відразу почати формувати цілі ешелони чи з’єднання. Відтак було прийнято рішення забезпечити українську армію індивідуальними аптечками. До того ж паралельно ми організовували спеціалізовані курси бійця-рятувальника «COMBAT LIFE SAVER».

– У чому полягає особливість цих курсів?

– Вони розроблені так, аби солдати – не медики – отримали базові навики з надання першої допомоги, вміли підтримати дихання, зупинити кровотечу тощо. Сьогодні ми відвідали Харківський госпіталь і поспілкувалися із шістьма пораненими вояками. Так ось, п’ятеро із них поранено в бою, тому першу медичну допомогу їм надавали побратими, котрі перебували поруч і змогли застосувати знання, здобуті під час згаданих курсів. Така допомога рівнозначна професійній.

Та це, власне, лише перший етап. Далі пораненого бійця потрібно доправити з поля бою до найближчого медзакладу. Тож тепер особливо важливою є платформа чи засіб для евакуації. У серпні ми передали Україні п’ять джипів Humvee із підвищеним рівнем бронезахисту. Ще 40 заплановано передати наступного року. Без сумніву, вони стануть вагомою підтримкою для вашої армії під час транспортування поранених. Від українських військових медиків я дізнався, що наразі є велика потреба у платформах для евакуації. Виходячи з досвіду, здобутого в Іраці та Афганістані, у солдата є так звана «золота година» після поранення. Якщо в цей відрізок часу вдалося евакуювати його у безпечне місце, зупинити кровотечу і вирівняти дихання, то шанси на успіх є доволі високими.

Зараз в армії США імовірність виживання солдата після отриманого на полі бою поранення становить 92 відсотки. І ми хочемо, щоб ви теж досягнули таких показників. Крім того, в планах є поставка медичного обладнання більш захисного типу.

– Як Ви вважаєте, досвід українських військових медиків може бути використано країнами–членами НАТО в галузі військової медицини?

– Безумовно. Досвід, котрий українська армія здобуває в ході антитерористичної операції, може стати у великій нагоді будь-якій країні, зокрема й США. Особливо це стосується класифікації поранень та виду зброї, що їх спричиняє. Суть полягає в тому, аби задокументувати отриманий досвід і представити його медичним навчальним закладам та науковим інститутам. Отже, ми зможемо швидко внести важливу інформацію до програм підготовки польових медиків. Правду говорять, що кожна війна для армії – наче остання. Адже нова війна – це завжди нова зброя, прийоми і техніки. Тому для медиків важливо якомога швидше адаптуватися до нових видів уражень від сучасної зброї, щоб здійснити відповідні медичні коригування, що в результаті допоможе врятувати не одне життя. Знову ж таки, важлива ця «золота година», і чим швидше буде визначено тип поранення солдата, то краще. Усі п’ятеро бійців, з якими ми зустрілися сьогодні, отримали осколкові поранення внаслідок артилерійських обстрілів. Це, безумовно, може стати корисним досвідом для США. Адже в переважній більшості поранення наших солдатів в Іраці чи Афганістані призводили до ампутації кінцівок. Якщо тіснішим буде рівень взаємодії між нашими країнами, що більше інформації ми почерпнемо одне від одного й швидко трансформуємо її у програми для майбутніх тренувань, то більше життів вдасться врятувати.

– Україна зіштовхнулася з проб­лемою психологічної реабілітації поранених. Розкажіть, будь ласка, про медичну реабілітацію для американських солдатів.

– Спочатку розповім, як ми організовуємо психологічну реабілітацію в армії США на рівні бригад. Взагалі за надання такої допомоги у нашій армії відповідає медичне управління. Ми зуміли зібрати багаторічний досвід психологічної реабілітації воїнів, щоб сьогодні отримувати максимальний результат. Це, скажу вам відверто, доволі комплексне і об’ємне питання.

Наша країна усвідомлює, наскільки серйозно впливають бойові дії на поведінку та здоров’я наших військових. Тому психологічна реабілітація просто необхідна для повноцінного одужання бійців. Деяким вона потрібна протягом усього життя. Тож для держави є принциповим питанням постійно інвестувати у розвиток медичної системи, аби мати впевненість, що солдатам завжди нададуть необхідну допомогу, навіть після завершення служби.

У кожній бригаді працює група із близько 13 медичних спеціалістів та адмінперсонал. Ми намагаємося організовувати службу таким чином, щоб ця команда стала частиною бригади і функціонувала на її базі. Це робиться для того, аби солдат міг у будь-який момент звернутися до медика, а не шукати спеціаліста по півдня, а то й довше. Необхідно, щоб вони отримували допомогу тоді, коли відчувають настання кризи, а отримавши її, могли якомога швидше стати до строю. Таким чином, у нас працюють психологи, психіатри та соціальні працівники. Окрім того, ми залучаємо ще й військових спеціалістів, котрі здійснюють рентгендо­слідження і можуть провести попередній огляд. Кожна така команда закріплена за своєю бригадою.

На більшості наших військових баз розміщені шпиталі. І залежно від чисельності підрозділу, тут працює команда з питань надання психологічної допомоги. У деяких шпиталях функціонують закриті палати або відділення, де військовослужбовець може залишитися на тривалий час, якщо необхідно більш серйозне медичне обстеження. Загалом працює цілий штаб фахівців із надання психологічної реабілітації, котрі здійснюють посилене лікування. Також діють терапевтичні групи та капелани, які у вас також є. Отже, солдат має можливість отримати всебічну допомогу.

Якщо з’являється проблема із забезпеченням у госпіталі, ми звертаємося до цивільних медичних установ, з якими заздалегідь укладено контракти на такий випадок. І залежно від ступеня психологічної реабілітації, якої потребує військово­службовець, ми можемо відправити його на лікування.