Ви можете підписатись на поштову розсилку новин або іншої цікавої та корисної інформації
Захисний код*:
відписатись
07.07.2016
a
a
a
Семеновський Олег Миколайович

старший прапорщик Семеновський Олег Миколайович

Інспектор прикордонної служби 2 категорії – дозіметрист відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Новоазовськ" Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління

Дата народження: 12.07.1978.

Дата та місце загибелі: 03.07.2014., населенний пункт Новоазовськ, Донецька область

Що жив ­любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя...

Василь Стус

Віддали життя за Вітчизну

Чотирьох бойових побратимів втратили охоронці кордону Донецького загону на початку липня. Терористи не просто забрали у воїнів у зелених кашкетах життя, вони залишили без батьків шестеро дітей. У Вічність пішли енергійні, молоді люди, які присвятили себе служінню Батьківщині. Молодший сержант Пресняков Володимир Миколайович, старший прапорщик Семеновський Олег Миколайович, прапорщик Ковальов Олександр Володимирович і старший солдат Циганков Олексій Вікторович прожили коротке, але яскраве життя. Вони були справжніми патріотами, людьми з підвищеним відчуттям відповідальності, надійними друзями.

Автор: Едуард НІКІТЕНКО

На лінії вогню – «Новоазовськ»

Цей пункт пропуску бойовики атакували в ніч на 2 липня. У ході атаки бандити випустили близько 20 мін. Вели вони вогонь з боку населеного пункту Маркіне, Новоазовського району. Оформлення в пункті пропуску було призупинено, за командою «До бою» прикордонники зайняли кругову оборону.

Про подробиці нападу на пункт пропуску заступник начальника ВПС  «Новоазовськ» майор Ігор Лізогуб розповів:

– Коли почався обстріл, була віддана команда «До бою», прикордонники зайняли кругову оборону. Міни розривалися як на території пункту пропуску, так і поряд з ним – всього бойовики випустили близько двох десятків снарядів з двох мінометів 82­міліметрового калібру. В цей час на території пункту знаходилися декілька вантажних машин, автобус, тож довелося в терміновому порядку евакуювати мирних жителів на територію Росії.  Крім військових, тієї ночі був поранений водій­далекобійник із Хмельниччини, що оформляв документи в пункті пропуску.

В результаті мінометного обстрілу пункту пропуску загинув молодший інспектор прикордонної служби 25­річній молодший сержант Володимир Пресняков – уродженець міста Новоазовська, що на Донеччині. Після закінчення у рідному місті загальноосвітньої школи, він навчався у професійному ліцеї, де отримав спеціальність монтажника-­будівельника і електрозварника. 2008 року Володимир закінчив Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ. Місцем його постійної служби став ВПС «Новоазовськ», де в останній час молодший сержант обіймав посаду старшого механіка відділення зв’язку. Разом зі своїми бойовими побратимами у ніч на 2 липня він став на захист державного кордону.

З дружиною Каріною вони виховували двох своїх дітей – сина Кирила, і маленьку улюбленицю Даринку. Батько дуже любив їх, жив він службою, захоплювався технікою і в душі постійно був разом із своєю сім’єю. На власній сторінці Вконтакті про себе Володимир так і зазначив: «Благодарю Господа за мою единственную жену и любимых деток!!!».

Таким щирим товаришем, люблячим чоловіком, турботливим батьком та надійним захисником рідної землі і пішов у Віч­ність прикордонник молодший сержант Володимир Пресняков.

Стояли до кінця

Цієї гарячої від смертельного вогню ночі вкотре проявилися моральні риси протиборчих сторін: захисників кордону і бойовиків. Коли прикордонники у найнебезпечнішій для життя ситуації діють з притаманною їм мужністю, то терористи, у боєзіткненнях із «зеленими кашкетами» воюють підступно. Скориставшись нічною темрявою та розраховуючи на ймовірну розгубленість «новоазовців» після мінометного обстрілу пропуского пункту, нападники влаштували засідку. Тоді старший прапорщик Олег Семеновський, очоливши прикордонний наряд, кинувся на автомобілі до місця, звідки вели мінометний обстріл терористи. Із засідки по ним відкрили кулеметний вогонь. Мужність та рішучість прикордонників змусили бойовиків припинити стрільбу на всіх напрямках і, ховаючись під прикриттям темряви, відступити.

Відважні та героїчні дії прикордонного наряду врятували пункт пропуску від подальшого мінометного обстрілу та руйнування приміщень, зберегли життя бойових друзів та всіх осіб, які на той час перебували на території «Новоазовська». Проте четверо із прикордонного наряду отримали поранення, з них троє – тяжкі. Наступного дня від поранень помер у лікарні 35­річний старший прапорщик Семеновський Олег Миколайович – батько двох синів: Кирила і Данилка.

– Він був дуже дружним і веселим. Готовим у будь-­якій ситуації підтримати, – розповів про Семеновського товариш – сержант Ігор Василенко.

А ось як згадує вкрай згорьована загибеллю свого чоловіка мама їх двох дітей, Ольга Олександрівна Семеновська.

– Олег жив службою, мабуть ніхто стільки не пройшов пішки по кордону, як мій чоловік. Дуже любив військову форму. Він був по-­справжньому сильним, турботливим, був дуже працьовитим, чесним, відповідальним, відданим своїй роботі до останньої хвилини свого життя. Захоплювався історією. Особливо історією України. Істинний патріот своєї Батьківщини. Професію вибрав за прикладом свого батька, колишнього прикордонника. Олег був порядним сім’янином, дуже любив дітей, кожну вільну хвилину присвячував своїй родині. Любив природу, тварин, і просто життя».

Професіонал з великої букви, Олег Семеновський, щоб стати досвідченим фахівцем в службі з охорони державного кордону, закінчив курси підготовки інспекторів прикордонної служби при НА ДПСУ ім. Б. Хмельницького, а згодом у цьому ж виші пройшов перепідготовку  спеціалістів. Розпочавши службу у військах зелених кашкетів командиром стрілецького відділення на заставі, він останнім часом з честю виконував свої обов’язки на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії у  «Новоазовську». Тут, показуючи приклад підлеглим, уродженець Красноярського краю, котрий став українським прикордонником до останнього стояв на захисті довіреного йому рубежу держави.

5 липня: бій веде ПТС

Цього дня бандити, під покровом ночі, здійснили обстріл поста технічного спостереження на узбережжі Азовського моря. Це абсолютно мирний об'єкт – функціонально він призначений для висвітлення надводної обстановки на ділянці ввіреної акваторії. Близько 15 терористів вели по ньому вогонь з мінометів та стрілецької зброї. Нападники підійшли з боку Росії на 2­х маломірних  плавзасобах та причалили в районі населеного пункту Седове Новоазовського району Донеччини. На прикордонному об’єкті військовослужбовці зайняли оборону та прийняли бій. До них на допомогу прибув резерв. В результаті обстрілу загинув військовослужбовець – старший технік – начальник групи технічних засобів охорони державного кордону ВІПС «Седове» прапорщик Ковальов Олександр Володимирович, вісім бійців отримали поранення.

Під час обстрілу дві міни влучили в будівлю ПТС, одна впала на територію військового містечка, решта мін розірвалася за його периметром. Приблизно через годину в район ведення бою прибули сили АТО в складі 20 військовослужбовців на автомобілі  «КаМАЗ» та посиленими 2 БМП від батальйону  «Дніпро», а також інженерно-­саперна група. О другій годині ночі бій закінчився, плавзасоби з бойовиками відійшли морем в напрямку РФ.

...Прапорщик Олександр Ковальов був уродженцем Новоазовська, на кордоні служив з двадцяти років. 15 серпня 2014­го Олександру Володимировичу виповнилося би  34.

Він врятував колег від вірної загибелі, так як першим помітив вночі катери, що підкралися морем з боку Росії. «Олександр вчасно зреагував, дав команду «До бою!», хлопці зайняли оборону, – говорять його товарищі. – Коли б не він, полягли б всі».

Також він повідомив про напад на прикордонний пост і викликав підтримку

Помер Олександр Ковальов у лікарні. Без батька залишилася донька, 2009 року народження. Серед восьми поранених в ту ніч, троє прикордонників отримали важкі поранення, двом з них лікарі вимушені були ампутувати ногу.

Про Олександра Ковальова водій­прожекторист старшина Вячеслав Бережний та помічник начальника РЛС сержант Андрій Шаповалов розповідали коротко: «Олександр був дуже відповідальний, розіб'ється, але виконає поставлене завдання».

Згадує батько Олександра – Володимир Костянтинович: «Олександр був дуже відповідальний, мріяв стати офіцером, хотів навчатися далі. З дитинства займався спортом, захоплювався фотосправою, різьбою по дереву, любив тримати голубів... Дай Бог, щоб ці смерті наших дітей були не марні».

Коли готувався матеріал, стало відомо, що від отриманих поранень помер патрульний кінологічного відділення старший солдат Циганков Олексій Вікторович. Про братів Олександра і Олексія Циганкових, газета «Прикордонник України» розповідала ще 18 квітня нинішнього року. Коли з військкомату братам прийшли повістки, їхній батько був небагатослівним:

– Беруть, значить треба, ідіть, свою землю треба боронити, – сказав він тоді синам, які жили у рідному селі окремими сім’ями, але на одній вулиці. 

Дружина Олексія – Наталія, працює вчителькою початкових класів.

«Вони виховують доньку – 4­х річну Вероніку, яка нині дуже скучає за своїм татом. А він, як і старший брат Олександр, теж працював трактористом­комбайнером у рідному селі. Трудилися вони навіть в одній бригаді», – розповідала тоді газета.

– На жаль, цієї весни землю обробляти мені не доведеться, – розповідав кореспонденту газети старший солдат Олексій Циганков. – Будемо тепер захищати її зі зброєю в руках.

Не судилося одному з братів Циганкових – молодшому Олексію повернутися знову до своєї мирної професії хлібороба. Для захисту Вітчизни прикордонник віддав найдорожче – своє життя.

Мужнім і трагічним для захисників східних рубежів держави розпочався гарячий липень 2014 року.