Сергій та Володимир проходять службу в прикордонній комендатурі швидкого реагування «Шквал» Львівського загону.

Сергій на псевдо Зот – начальник відділення інженерного забезпечення. Зот – мобілізований. Щойно дізнався про напад рф на Україну, повернувся в Україну з Туреччини, де працював на будівництві атомної електростанції. Прибув 26 лютого 2024 року в Україну, одразу пішов у військкомат.

Сергій закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, що у Рівному, за спеціальністю галузеве машинобудування, а також навчався на військовій кафедрі.

Володимир з Харкова, тому й отримав позивний Харків. 10 років пропрацював в аеропорту. Коли почався повномасштабний наступ рф, відвіз свою сім’ю на західну Україну, а сам повернувся в Харків, займався волонтерством.

«Возив ліки у важкодоступні місця, а також тим людям, які самі не могли собі ні купити, ні сходити в аптеку, переважно літнім. Цим займався декілька тижнів, а потім взяв документи і пішов у військкомат. Мені одразу сказали, що буду прикордонником. Я пройшов навчання і став сапером», - згадує Володимир.

Зот та Харків на Вовчанському напрямку мінували залізничні колії під самим носом у росіян. Сергій самотужки замінував та підірвав одну з переправ у Вовчанську.

Хлопці виконували задачі по мінуванню, розмінуванню, проводили інженерну розвідку, робили проходи, перевіряли місця під позиції, які планувалися, знешкоджували вибухові пристрої, які були виявлені під час інженерної розвідки.

«У мене в підпорядкуванні є п’ять саперів, які пройшли навчання. Вони на передній край виходили, ставили міни вночі. Перед самим наступом російських військ на Вовчанськ у нас була робота в основному підриви – підриви об’єктів, мостів, переправ», - говорить Зот.

«Усі мости та переправи, які планували знищити, усі підірвали, – каже Зот, – залишилися лише пішохідні переправи, там техніка не проїжджала, але у пішому порядку можна було перейти».

«Через брак часу я не встиг зруйнувати усі переправи, там залишалася пішохідна переправа в районі лікарні у Вовчанську. І комендант мені телефонує та запитує чому вона не зруйнована. Я кажу добре, дайте мені годину на підготовку. Вирішив сам це зробити, тому що я погано спланував час і не хотілося перекладати цю роботу на своїх хлопців. Скоординувався з начальником відділу прикордонної служби «Чоп», який якраз на тій ділянці виконував завдання, він організував мою доставку, прикриття, супровід. До лікарні йшли довго, бо через обстріли підвезти ближче не було можливості, постійно працював ворожий міномет, літали дрони. Зайшли, поставив міни, підірвали і вийшли. Але у ту ніч не вийшло мене вивезти звідти, бо був обстріл, довелося чекати і лише зранку мене вивезли звідти», - пригадує Сергій.

«За останні три місяці у мене вже було більше 30 – 40 бойових виходів. Перед наступом російських військ на Вовчанськ ми заміновували позиції і танковими, і протипіхотними мінами. О дев’ятій вечора ми сіли в машини, щоб виїхати звідти, а вже десь через годину на наші відділи прикордонної служби вже почали наступ ворожі ДРГ. Наступали малими групами, але їх було дуже багато», - розповідає підлеглий Сергія – Володимир, згадуючи події, що відбувалися навесні 2024 року.

Хлопці мають цікаве хобі – збирають деталі від авіабомб, ракет, частини від різних боєприпасів, якими росіяни обстрілюють територію України, досліджують їх, ремонтують вцілілі fpv-дрони, потім відправляють їх назад окупантам. «Хочемо зібрати КАБ, вже майже усе для цього є», - жартують прикордонники.

Детальніше про особливості своєї роботи Зот та Харків розповідають у відео.