«Життя та «смерть» «Кабана» - саме так називається глава в книзі «Іловайськ» Євгена

«Життя та «смерть» «Кабана» - саме так називається глава в книзі «Іловайськ» Євгена Погожого, презентація якої відбудеться цього місяця в Харкові. Вона розповідає про бойовий шлях нашого побратима, старшого сержанта Сергія Коваленко, інспектора прикордонної служби відділу «Харків», під час трагічних подій  минулого року під Іловайськом.

«Чому Кабан? Тут відповідь - очевидна, за фізичними параметрами – найбільший у загоні боєць. Але в кожному позивному, в кожній новій назві людини, яка змінює спосіб життя і приймає війну, а разом із новим способом життя і війною – змінює і ставлення до життя і смерті, є не лише звучання, зовнішня сторона, спостереження товаришів або дитячі мрії – Серьога Кабан виявився людиною до неможливості впертою», - такими словами розпочинається глава про нашого героя.

Влітку 2014 року підприємець Сергій Коваленко, в минулому співробітник органів МВС,  з’явився до воєнкомату з вимогою направили його на схід України боронити рідну неньку. Свою строкову службу він проходив в лавах Прикордонних військ, тому виявив бажання знов надягти зелений кашкет. В Харківському загоні вакантних посад на той момент вже не було…  Запропонували їхати до Сумського загону, де формувався спецпідрозділ для виконання завдань в зоні проведення антитерористичної операції, на посаду кулеметника.  За декілька тижнів вирушив з побратимами на Донеччину – у саме «пекло».

23 серпня встановилась зловісна тиша – бої тимчасово припинились, місцеві жителі або виїхали з нажитих міст, або схоронились по підвалах. Прикордонний наряд «секрет», до складу якого входив наш герой, побачив рух колони техніки неподалік від населеного пункту. Кабан нарахував з десяток техніки, попереду йшов БТР з української символікою та маркуванням. Заблукали? Адже, на той момент наші війська під натиском військ країни-агресора відступали вглиб країни, залишаючи позаду кордон та місця постійної дислокації. Колона ж рухалася в напрямку  блокпосту, де спільно несли службу прикордонники та 15 військовослужбовців Нацгвардії.  Вирішили пропускати, не видаючи себе. По рації зв’язались з блокпостом - попередили. Так, минуло декілька десятків неспокійних хвилин – адже інстинкт підказував, що щось не так з цією колоною… А потім рація ожила – блокпост викликав на допомогу… Виявилось, що колона була ворожа, просто вдались до таких хитрощів – використати українську символіку, аби підійти ближче до блокпосту та взяти українських бійців в оточення. Зав’язався бій. Одночасно блокпост почали поливати з мінометів з боку РФ. В самий розпал бою у Сергія промайнула думка – «вони ж по своїх стріляють. Невже в цій війні у агресора немає своїх, а всі навколо чужі?!»

Об’єднаними зусиллями українських бійців тоді було знищено більше 20 одиниць ворожої техніки, ліквідовано 26 терористів, двоє поранено. Отримав поранення й Кабан, коли на БТРі збирав поранених побратимів – пуля пройшла збоку між пластинами бронежилету. На щастя – навиліт, тільки крові забагато втратив.

Через поранення Сергія доправили до лікарні Амвросіївки, де місцеві лікарі його прооперували. А вже за два дні місто опинилось під контролем так званої ДНР. Під час евакуації поранених українських бійців Кабан уступив лежаче місце тяжкопораненому в голову, а сидячи їхати не міг – рана не дозволяла. Прийняв рішення залишитись тут – в лікарні, а там – як Бог дасть…

А потім розпочалась справжнє полювання  - на Сергія… На місцевих на той момент не можна було покластися – ворожа пропаганда зробила свою брудну справу. От й персонал лікарні «здав» прикордонника.

Бог допоміг нашому герою в обличчі жінки – медичної сестрички. Ризикуючи життям, під час рейдів «сепарів» до лікарні, вона спустила «мертвого» Сергія до моргу. Так, ховаючись серед небіжчиків, Кабан провів тиждень, аж доки не встав на ноги. Тепер можна було поміркувати, як повернутися до своїх.

Весь час лікування Сергій Коваленко вважався безвісти зниклим. І тільки завдяки медичному брату Євгену, який за допомогою соцмереж розшукав дружину Сергія, про його долю стало відомо рідним. Домовились, що рідні Євгена вивезуть Сергія до Ростовської області, звідки його забере друг родини, житель окупованого Криму.

В той день Янгол-охоронець Сергія простягнув крила над своїм підопічним – під час перетину кордону з РФ хлопці, які залишились в «ДНР», впізнавши його, не здали Сергія… Інакше, не бути Сергію серед живих, адже снайперів та кулеметників живими не залишали…

А потім була Керченська переправа, Крим, контрольний пункт «Чонгар». Тут його зустрів батько, дружина. Все, можна видихнути…

Протягом декількох місяців Сергій Коваленко, позивний «Кабан», чесно й гідно виконував бойові завдання з охорони та оборони рубежів нашої України. За особисту мужність та проявлений героїзм він удостоєний ордена «За мужність» та нагрудного знаку «За мужність в охороні державного кордону».