«Тримаймося браття!». Слова, які неодноразово промовляв прикордонник Анатолій з позивним Скутер, пересуваючись холодними застінками підземельних лабіринтів Азовсталі.

Військовослужбовець Морської охорони Держприкордонслужби, якому недавно виповнилося 22 роки, є одним із тих, хто тілом і душею захищав синьо-жовтий прапор та місто Марії.

Нині Скутер проходить реабілітацію після полону та поранення. Свій перший бойовий досвід та травму військовий отримав під час боїв за місто Маріуполь.

«Важкий був час. Але я ще в житті не бачив, щоб люди, які до цього не були знайомі, ставали однією великою родиною», – розповів воїн.

Родом моряк-прикордонник із Запорізької області, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. З дитинства Толик цікавився технікою, конструюванням та лагодив різні механізми. Крім цього – любив море. Один із родичів майбутнього морського прикордонника проходив службу на підводному човні та завжди піднесено розповідав хлопцям про морську романтику. Після цього Толик постійно мріяв на власні очі побачити схід сонця над морем.

Аби поєднати механіку та море хлопець спершу закінчує Запорізький центр професійно-технічної освіти водного транспорту та здобуває кваліфікацію моториста. Технічна спеціальність допомогла реалізувати мрію Анатолія. У 2018 році він стає в стрій морських прикордонників та проголошує слова військової присяги. Хлопця призначають на посаду моториста-рульового, а згодом командира малого катера. Згодом до лав Морської охорони Держприкордонслужби приєднався і його брат.

Після повномасштабного вторгнення росіян підрозділ, в якому на той час проходив службу Анатолій передислокували для забезпечення оборони Маріуполя. З того часу Скутер ніс службу на визначених позиціях, забезпечував безперебійну та безпечну роботу механізмів та корабельного озброєння.

«Ситуація набирала обертів, ворог тиснув на нас. Сили противника значно переважали наші. Отримавши команду я, разом із побратимами та бійцями територіальної оборони, морської піхоти, Національної гвардії – полку «Азов» та іншими військовослужбовцями, що входили до складу Об’єднаних сил оборони міста давали відсіч ворогу, в тому числі під час вуличних боїв», – згадує Анатолій.

Воїн розповів, що перебуваючи в повному оточенні, захисники Маріуполя робили неможливе – відбивали переважаючі сили ворога, попри постійне використання загарбниками авіації, корабельної й ствольної артилерії, танків та іншого озброєння. 8 квітня, під час одного з боїв, в якому захисники України опинилися під шквальним вогнем російських агресорів, Скутер отримав поранення.

«То був один із найсерйозніших боїв для мене. Я разом з побратимом зайняв визначену позицію в одному з районів міста. Ворог наступав з усіх боків. Ми відбивалися всім чим могли. Під час бою один з наших побратимів отримав поранення. Ми з напарником влаштували димову завісу, щоб евакуювати пораненого. В той час по наших позиціях почали працювати снайпери, від вогню яких я отримав поранення і вже не міг самостійно пересуватись. Бій тривав довго. Я лежав, і час мені здавався вічністю», – згадує Анатолій.

Після завершення бою молодого прикордонника знайшли цивільні мешканці міста, які вийшли в пошуках води та їжі. Одна з жінок виявилась ветеринарним лікарем і прямо на місці надала Скутеру першу домедичну допомогу, а її чоловік на власних плечах відніс бійця до польового шпиталю.

Вже 15 квітня Анатолія транспортували до підземного шпиталю, який розташовувався на території металургійного комбінату «Азовсталь». Наступний місяць перебування в сховищах комбінату виявився справжнім випробуванням, оскільки не вистачало не тільки їжі та води, а й медикаментів для лікування поранених.

Оборона Маріуполя стала символом героїзму українських воїнів для всього світу. Вона завершилася в середині травня, коли всі військовослужбовці Маріупольського гарнізону виконали наказ Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, вийшли з території заводу й опинилися в полоні.

Наприкінці травня після обміну полоненими Анатолія доставили в один з українських шпиталів. За словами прикордонника, зараз він почувається краще. Проходить реабілітацію, входить у звичний ритм життя, але на це ще знадобиться час. Та навіть у таких умовах він будує плани на майбутнє та мріє об’їздити всю Україну.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі прикордонника нагороджено орденом «За мужність».