25 серпня 2014-го прикордонники на Луганщині дали бій кремлівським диверсантам, на підтримку яким з території РФ вторглася бронетехніка та бойова авіація…

Того дня троє прикордонників несли службу на ділянці держрубежу неподалік українського села Талове. Близько 15-ої години бійці помітили велику групу, озброєних диверсантів, що прокрадалися з боку російського села Красногорівка. Ворога зустріли автоматним вогнем. Старший наряду зумів повідомити про зіткнення. На цей час один вартовий рубежу вже загинув, а інший був важко поранений.

На допомогу побратимам миттєво вирушив резерв відділу під керівництвом підполковника Євгена Пікуса. Він, як і завжди, йшов попереду підлеглих і першим прийняв вогонь з ворожої засідки. Сутичка тривала майже три години.

Бойова група осетинського спецназу, що складалася з чотирьох десятків військових злочинців, отримала завдання захопити міст через річку Деркул. Бойовиків підтримували мінометним вогнем з території Росії. Працювали ворожі снайпери. У відділі прикордонної служби тоді не було ані бронетехніки, ані важкого озброєння. Однак, незважаючи на чисельну й технічну перевагу ворога, наші хлопці стояли на смерть і дали гідну відсіч агресору. Цей бій став останнім для багатьох російських спецназівців, які не очікували такого запеклого спротиву. Пройшло трохи більше години вогневого протистояння, і з боку кордону почувся характерний гуркіт. На допомогу диверсантам прибули два БТРи і дві БМП. Коли і цього виявилося замало, українських бійців обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 збройних сил РФ.

Одному Богові відомо, чого коштували воїнам години бою. Багато загиблих і поранених, знищені ракетами машини, патрони закінчуються, а зброю заклинює від перегрівання. Проте люди вистояли. Під прикриттям бронетранспортерів і вертольотів росіяни забрали своїх «двохсотих» і «трьохсотих» (більше 20 бойовиків) і відступили. Збройного прориву через державний кордон України не відбулося, а про виконання інтервентами подальшого завдання не могло бути й мови. Однак перемога коштувала надто дорого: полягло четверо воїнів-прикордонників.

Підполковник Євген Пікус, старший прапорщик Дмитро Арнаут, молодший сержант Олег Сороченко та старший прапорщик В’ячеслав Фірсов нагороджені орденами «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Відтепер пам’ять про їхній героїчний подвиг назавжди закарбовано на стелі біля відділу прикордонної служби «Красна Талівка».

...У вересні 2014 року підполковнику Євгену Пікусу мало б виповнитися 35 років. Незадовго до свого останнього бою, почувши, що брат-близнюк Михайло – також офіцер-прикордонник – має намір приїхати в Талівку, Євген у телефонній розмові заборонив йому: «Нехай хоча б один із нас залишиться живим»...

За мужність і героїзм, виявлені в боях з російськими окупантами Євгеній Пікус відзначений низкою державних нагород та Зіркою Героя України.

З квітня 2016 року на честь Євгенія Пікуса названо вулицю у м. Вінниця. А у серпні 2018 року Луганський прикордонний загін отримав почесне найменування «імені Героя України полковника Євгенія Пікуса».

Старший прапорщик Дмитро Арнаут деякий час перебував у полоні в бойовиків у приміщенні Луганського СБУ. Терористам не вдалося зламати дух прикордонника, а він, як тільки вирвався, одразу ж повернувся в стрій... Однак загинув у бою з ворогом.

За пів року після загибелі 20-річного Олега Сороченка народилася донька героя. Їй дали ім’я, яке подобалося батькові – Альбіна...

На честь В’ячеслава Фірсова в загальноосвітній школі №1 н.п. Станиця Луганська відкрито меморіальну дошку та закладено алею. 

Сьогодні Державна прикордонна служба вшановує світлу пам’ять полеглих побратимів покладанням квітів у меморіальних комплексах столиці, на ритуальних майданчиках прикордонних підрозділів, друзі та родини загиблих несуть квіти до місць поховання героїв прикордонників.

На мітинг-реквієм до відділу прикордонної служби «Красна Талівка», що на Луганщині, де проходили службу полковник Євгеній Пікус, старший прапорщик Арнаут Дмитро, молодший сержант Олег Сороченко та старший прапорщик В’ячеслав Фірсов прийшли батьки, близькі родичі, друзі загиблих.

Місце поховання та родину героя-прикордонника Евгенія Пікуса відвідали Голова Держприкордонслужби Сергій Дейнеко, Голова Вінницької ОДА Сергій Борзов, начальники Південного та Західного регіональних управлінь Держприкордонслужби Сергій Мул та Віктор Бабюк, ректор Національної академії ДПСУ Олександр Луцький, персонал Могилів - Подільського загону, бойові побратими, родичі, друзі героя.

 «Євген був справжнім офіцером, чоловіком, патріотом України. Він є прикладом для кожного захисника України. Пам’ять про нього завжди житиме у наших серцях, він житиме з нами допоки ми його пам'ятатимемо», – зазначив Сергій Дейнеко.

Біля могили офіцера - прикордонника поклали квіти та хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв, які загинули за Україну.

Герої не вмирають допоки їх пам’ятають! Вічна шана та честь!