Прикордонник Павло народився в Донецькій області і вже 24 роки служить українському народові в лавах Державної прикордонної служби України.

З початку активних бойових дій та вторгнення російських ворожих військ прикордонник разом з військовослужбовцями Збройних Сил України, Окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України «Азов» гідно виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності України, даючи гідну відсіч окупантам та мужньо й самовіддано, в умовах повної блокади, виконував бойові завдання із захисту міста Маріуполь.

У березні у складі групи військовослужбовців Павло виконував бойові завдання в мікрорайоні «Східний» міста Маріуполя.

Під час бойових дій група українських оборонців, до складу якої входив Павло, відбила ворожий наступ (кілька десятків осіб) та БМП-2. У результаті бою знешкоджено ворожу техніку противника та особовий склад.

Також військовослужбовець брав участь у відбитті атак живої сили та бронетехніки ворога на підступах до Металургійного комбінату  «Азовсталь».

Важливими були і евакуація поранених, здобуття води та провізії. «Я не чекав команди, сам йшов з побратимами, щоб забрати звідти поранених. Іноді мені вдавалося знайти води. Кашу взагалі готували на антисептику, тоді це була найсмачніша їжа», - згадує Павло.

25 квітня пізно ввечері, під час чергового бою, Павло отримав поранення. Ця цифра назавжди закарбувалася в його пам’яті.

Павло втратив багато крові, в нього тричі зупинялося серцебиття, від смерті його врятували прямий укол в серце та переливання крові одразу від донора.

Перебуваючи в шпиталі на Металургійному комбінаті «Азовсталь», прикордонник постійно повторював номер телефону дружини і мріяв почути голос своєї доньки.

Безперервні артилерійські та авіаційні обстріли, холод та голод не зламали Павла, він вірив у те, що обов'язково повернеться до родини, яка була евакуйована з міста Маріуполь.

Евакуація, полон, нескінченні дні очікування і ось нарешті наприкінці червня відбувся обмін полоненими.

Сьогодні прикордонник знаходиться разом з сім'єю, проходить реабілітацію та чекає на повернення всіх своїх побратимів з полону, з ким мужньо тримав оборону Маріуполя.