Коли почалася повномасштабна війна рішення Олександра було очевидним: він повернувся до лав морських прикордонників.

5 років тому Олександр проходив строкову службу в Морській охороні Державної прикордонної служби України.

Після строкової служби Олександр серйозно захопився гідроциклами. Швидкість, екстрим, адреналін завжди приваблювали його. Також Олександр опанував героїчну професію рятувальника та неодноразово рятував людські життя.

Коли почалася повномасштабна війна рішення Олександра було очевидним: він повернувся до лав морських прикордонників.

«Я знав, що можу допомогти своїй країні, адже маю досвід служби», – каже старший технік зв’язку корабля Морської охорони «Поділля» старшина 2 статті Олександр на псевдо Сем.

Батько Сема також був морським прикордонником та, на жаль, дуже рано пішов з життя. Але саме він змалку сформував світогляд сина, прищепив любов до рідної Одеси, до моря. Без моря Сем вже не уявляє свого життя.

«Коли я був маленьким, ми з батьком гуляли Одесою та узбережжям, він розповідав історію нашого міста, я захоплювався закоханістю батька в нашу Південну Пальміру. Батько був справжнім патріотом. Тепер Одеса для мене – це все. Тому захищатиму та відстоюватиму її будь-що!», – говорить Сем.

1 березня 2022 року Олександр знову набув статус морського прикордонника. Щоправда, навіть і не гадав, що поталанить потрапити саме на корабель, який вже був для нього рідним. Олександр розповів, що до корабля дістався катером вночі і коли його побачив, відчуття та емоції неможливо було приборкати.

«Ну, привіт, рідний! – сказав я і фактично відчув енергію нашого залізного побратима», – згадує прикордонник. «Ну, а коли піднявся на борт, і побачив реакцію екіпажу на моє прибуття, то емоції знову нахлинули. Я ще більше впевнився у тому, що вчинив правильно і відчув неабияке піднесення духу», – не стримуючи емоцій каже Олександр.

Заступник командира корабля каже, що всі, хто до цього знав Олександра, щиро зраділи його поверненню до складу екіпажу. Морські навички Сем не розгубив, деякі навпаки покращив, нову для себе посаду та ввірену техніку опанував належним чином доволі швидко.

Зазвичай енергетику людини дуже добре відчувають та «зчитують» брати наші менші. Й доказом цьому є те, що корабельні коти, які мешкають на «Поділлі», буквально не відходять від Сема. А він жартує, що Патрон і Плафон визнали його за свого після того, як він зробив їм котячі «тільники».

«Коти на кораблі – це свого роду релаксанти. Їхнє муркотіння, тертя об ноги та бажання вмоститися поруч з тобою обов’язково дають позитив та розраду і нівелюють душевну напругу», – усміхаючись каже Олександр.

«Зараз і наше сьогодення, і наше майбутнє залежить від того, як і коли ми подолаємо ворога. А це велике напруження і зосередження, і звичайно ж щоденне виконання бойових завдань. Саме те, що я знову в строю й пліч-о-пліч з побратимами захищаю нашу рідну Україну, додає мені особисто впевненості і сил. Я у своїй стихії. Ми обов’язково переможемо, адже ми сильна й незламна нація. Ми – українці!», – говорить закоханий у море воїн.