Військовий на псевдо «Косий» доєднався до прикордонників у 2019 році. Його батько та тітка також прикордонники. З дитинства хлопець рівнявся на них.

Після закінчення економічного факультету чоловік підписує перший контракт і розпочинає службу на Київщині.

Служба захоплює військового, та ранок 24 лютого 2022 року змінює напрямок основних завдань прикордонника. Деякий час прикордонник разом з побратимами обороняли Київщину, а згодом вибув на північ та схід.

«Найтяжчим для мене у цій війні є втрати побратимів. На жаль, у нашому підрозділі загинув один наш військовий. Нам було психологічно тяжко, але ми тримались, бо знали заради кого і чому ми тут», - розповідає Косий.

 «З Донеччини мені найбільше запам'ятались перші три години, коли ми заступили на позицію. То було таке собі бойове хрещення. По нас тоді густо відпрацювала артилерія. І пам'ятаю піднімаю очі до неба і кажу сам собі - з днем народження. А згодом звикли до обстрілів», - ділиться прикордонник.

Через щільну інтенсивність обстрілів на Донеччині групі прикордонника доводилось нелегко, але гумор і оптимізм завжди переважали і військові завжди виконували покладені на них завдання не лишаючи своїх позицій.

«Я готовий і буду захищати свою країну до останнього свого подиху, бо це моя земля і я не збираюсь її віддавати», - говорить військовий.

У вільний час чоловік любить грати на гітарі і мріє вдома, після Перемоги, зіграти улюблену мелодію для коханих – своєї дівчини, мами та бабусі.