Павло народився та виріс у місті Чорноморськ, що на Одещині. Його дитинство було овіяне ароматом акацій, морським бризом та щедро здобрене морською сіллю

З роками Чорне море стало для нього рідною стихією, без якої він себе вже не уявляв.

Батько Павла – професійний військовий і з дитинства виховував сина патріотом України та власним прикладом доводив, що присяга на вірність Українському народові є священною для кожного чоловіка.

Павло рівнявся на батька, усвідомлював значення професії військового та мріяв пов’язати своє життя саме з морською службою.

Одразу після навчання у загальноосвітній школі, вступив до Чорноморського морського коледжу Одеського національного морського університету, де опанував фах електромеханіка.

У 2018 році Павло сам прийшов до ТЦК й попросив аби його строкова служба була пов’язана з морем.

Саме цей момент і став відправною точкою на шляху Павла до втілення своєї мрії – згодом текст Військової присяги він урочисто виголошував у лавах Морської охорони Державної прикордонної служби України.

Кілька місяців вивчення основ морської та корабельної служби і ось він – такий омріяний перший вихід у море у складі екіпажу корабля Морської охорони! Його, як і мить складання Військової присяги, Павло запам’ятав на все життя.

«За роки строкової служби я отримав вишкіл та морський гарт і усвідомив, що морська служба – це невичерпна романтика, але й разом з тим – суворі випробування, витримка та велика відповідальність. І остаточно ствердився у тому, що, як і батько, маю присвятити своє життя захисту Батьківщини. Мав мотивацію та хотів стати офіцером», – зізнається Павло.

По закінченні строкової Павло підписав контракт та залишився на службі в Одеському загоні Морської охорони. Крокуючи до мети, згодом став курсантом Інституту Військово-Морських Сил НУ «Одеська морська академія», де, зокрема, навчаються й морські прикордонники за замовленням Державної прикордонної служби України.

«У день повномасштабного вторгнення я не міг повірити у те, що відбувається. Хотілося якомога швидше взяти до рук зброю та стати на захист рідної країни пліч-о-пліч з побратимами. Ми дуже жалкували про те, що нам потрібно було ще рік навчатися. Згодом, перед випуском з інституту, ми протягом кількох тижнів проходили практичне стажування саме на кораблях та катерах Одеського загону Морської охорони. Рідний колектив, виходи у море на бойові чергування, стійкість, витримка та бойовий дух побратимів дуже вразили та надали усім нам неабиякого піднесення. Кортіло якнайшвидше стати повноцінними членами екіпажів», – згадує Павло.

Закінчивши факультет забезпечення військ за спеціальністю «морально-психологічне забезпечення у підрозділах, на кораблях», Павло отримав первинне офіцерське звання «лейтенант».

В березні цього року офіцер обійняв посаду заступника командира з персоналу одного з кораблів Одеського загону Морської охорони. Маючи добрих наставників та чималу практику служби на борту, посаду опановував швидко та з хистом.

Головний секрет роботи з людьми, за словами Павла, полягає в індивідуальному підході до кожної людини та у взаємоповазі.

«Морська служба – це передусім міцний, дружній екіпаж, який є монолітом, єдиною командою. Так, у сьогоденні навантаження та напруга є суттєвими, але згуртованість та взаємодопомога, а також моральна підтримка рідних, дозволяють нам не втрачати витримки та стійко долати усі труднощі й випробування.

Ми об’єднані спільною метою – перемогти ворога і маємо зробити все задля того, аби жити у вільній та незалежній країні, виховувати нащадків у мирній державі. Це для нас – справа честі!» – каже Павло.