«Херсон завжди був і буде Україною! Херсонці – сильні та незламні! Жодного міліметра нашої землі не віддамо, будемо боротись до останнього, аби очистити нашу країну від нечисті. Перемога залежить від кожного з нас» - кредо прикордонника Кирила.

Кирило родом з Херсонщини, в лавах Держприкордонслужби з 2020 року.

24 лютого 2022 року розділило життя всіх українців на «до» та «після». Наш незламний народ зійшовся в нерівному бою з кремлівською ордою. Початок цього жахіття Кирило пам’ятає похвилинно, адже саме того лютневого ранку у складі мінометної застави разом з побратимами виконував завдання на адмінмежі з ТОТ АР Крим.

«Я пам’ятаю цей ранок як зараз, ми були максимально зібрані та сконцентровані, вже декілька днів поспіль спостерігали як скупчувалась техніка «нібито» для чергового навчання, але до останнього не могли повірити, що це все переросте у безжальну війну. О 04:56 мій командир, запаливши цигарку, спостерігав за Кримським півостровом, і через хвилину прокричав: «Хлопці почалося! До бою!». В цей час на горизонті зі сторони півострова з’явились три яскраві спалахи, полетіли залпи, неподалік від нас пройшла колона з танків, близько 300 одиниць. Вони почали зухвало обстрілювати позиції прикордонників. Це був шок, але він швидко минув, потрібно було оборонятись», - згадує Кирило.

На жаль, сили противника переважали в рази, і прикордонникам довелось відходити на запасні позиції. Під час руху колони автомобілів над ними у небі пролетіли два ворожих СУ-24, після чого хлопці видихнули, сподіваючись, що небезпека минула, проте ворог випустив ракети по ним. Тієї миті одна з них влучила біля автомобіля Кирила... Вибуховою хвилею його викинуло з авто, проте осколки поранили тіло, залетівши навіть під плитоноску. Через декілька хвилин прикордонник прийшов до тями, остаточно усвідомивши, що відбулося та крізь стовп пилюки почав просуватись до своїх побратимів. Вже перебуваючи в більш безпечному місці, товариш надав йому першу медичну допомогу, а командир наказав евакуювати усіх поранених до місцевої лікарні.

«Я безмежно вдячний лікарям та медсестрам за їх оперативну допомогу, надану мені та моїм побратимам, адже вони не лише врятували нам життя, але й вберегли від катування «спасатєлей», оформивши нас як місцевих жителів. А ще я зустрів там свою кохану...», - з вдячністю розповідає Кирило.

Після лікування та реабілітації прикордонник повернувся до свого підрозділу та продовжує боронити незалежність нашої держави.

За сумлінне виконання службового обов’язку, відданість військовій присязі та українському народові, особисту мужність і відвагу Кирило нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».