У Запоріжжі провели в останню путь моряка-прикордонника Олександра Сорочкіна на псевдо «Кайзер».

Олександр загинув у квітні 2022 року під час виконання бойового завдання в Маріуполі. Йому було 28 років.

Останню шану воїну віддали рідні, близькі, побратими та друзі. Захисника поховали з усіма військовими почестями на Алеї слави. Командир загону передав державний прапор та кашкет мамі полеглого прикордонника. Мамі, на якій тримається вся родина.

Сашко народився 20 липня 1993 року в Бердянську. У дитинстві був непосидючим, мастаком на вигадки та головним автором усіляких пригод. Особливо від хлопчачих пустощів «потерпали» кіт та собака. Але бешкетував Сашко по-доброму, тож жодна тварина не постраждала.

У школі Олександр вирізнявся підвищеним почуттям справедливості та був вимогливим передусім до себе. Завжди турбувався про маму, в усьому їй допомагав, аби у неї було менше турбот.

Змалку захоплювався комп’ютерами. І коли на день народження батьки подарували сину омріяний пристрій, його радості не було меж. Тепер він міг досконально вивчати програми, бо прагнув зробити захоплення справою життя.

З початком російської війни проти України, Олександр вирішив, що разом з іншими воїнами має стати на захист країни. У 2015 році був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії. Після демобілізації зі строкової служби, деякий час працював у приватній охоронній компанії. Проте усвідомлював, що найбільш корисним буде саме у війську.

У 2021 році Олександр долучився до морських прикордонників й проходив службу у Маріупольському загоні Морської охорони. Обійняв посаду у відділенні зв’язку та інформаційних систем, де залюбки на практиці застосував свої знання та досвід комп’ютерного гуру. Запевняв маму, що нарешті себе знайшов, що йому дуже подобається його справа.

Побратими згадують Олександра, як надзвичайно порядну й дуже розумну людину. Проте без зверхності та зарозумілості. Завжди всім допомагав, підтримував, фахово консультував. Вмів розрадити та розважити. Мав велике та чуйне серце.

Мама каже, що Сашко був виваженим, а військова служба сина ще більше дисциплінувала. Характер став міцним, а принципи - незламними.

З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр у складі Маріупольського загону Морської охорони захищав місто від ворога. Був сміливим та рішучим. Одним з перших пішов на позиції.

Друзі, які були в боях поруч, говорять, що Сашко одразу адаптувався до обставин, опанував себе та мотивував інших. А це вкрай важливо в бойових умовах. Згадують, як він знайшов генератор, щоб заряджати радіостанції та забезпечувати постійний зв'язок між позиціями.

Про рідних також піклувався, намагався писати їм, заспокоював: «Все буде добре, не хвилюйтесь». І родина вірила сину, жила надією.

14 квітня 2022 року, в ході вуличних боїв, Олександр дістав поранення, несумісні з життям.

Щиро співчуваємо рідним та близьким загиблого побратима! Його сміливість рішучість та хоробрість є прикладом для всіх нас.

Світлий спомин про звитяжного воїна Олександра Сорочкіна назавжди залишиться у наших серцях та спогадах. Вічна пам'ять та слава моряку-прикордоннику!