Прикордонниця на псевдо Відьма в минулому вчитель історії та інструктор з практичної стрільби, а сьогодні вона – захисниця.

Після роботи педагогом дівчина розпочала професійну кар’єру у спорті з практичної стрільби. Спортсменка здобула багато перемог та навіть змогла побудувати кар'єру.

З перших днів повномасштабного вторгнення дівчина одягла черевики з високими берцями, піксель та стала до прикордонного однострою. Вона не змогла залишитись осторонь та бути простим спостерігачем, коли її країна палала в пекельному ворожому вогні.

«Багато справ я залишила в цивільному житі, аби бути корисною тут, а просто відсиджуватися, бо я жінка – то для мене образливо. Кожна людина робить свій вибір сама, незалежно від обставин, тож я зробила свій…», - зазначає Відьма.

Спершу прикордонниця проходила службу в підрозділах, що на півдні України, однак згодом, за власним бажанням, вибула на Запорізький напрямок, де точились жорстокі бої. Вона мала бути саме тут, аби ділитися з побратимами набутими знаннями та навиками, а ще – захищати рідну батьківську землю. Основною задачею було знешкодження ворога, який щодня робив спроби прорвати рубежі українських захисників, обстрілюючи з артилерії та мінометів позиції та прифронтові території.

Великим потрясінням для дівчини стала втрата близького товариша, який виконував бойові завдання «на нулі» та загинув в пекельному бою з ворогом.

«Кожен проживає своє життя сам і ми не можемо на це вплинути… Скажу фразу, яка ріже слух, але ж – вони живі!, - ділиться своїм переживаннями захисниця. – Та тут я розумію, як це все відбувається,  тут ти ніби  обростаєш жорстким панциром і вже по-іншому дивишся на всі речі…».

Наразі Відьма разом з побратимами робить усе, щоб наблизити таку бажану для мільйонів українців Перемогу. А ще, в мирному майбутньому, мріє відновити справу та повернутися до інструкторської діяльності, щоб спортивний клуб, який вони створювали з побратимами, розвивався й надалі.

«Найбільше, що я можу зробити для своїх побратимів, які залишились назавжди в строю, це продовжити їхню справу. Адже людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. А Герої повинні жити вічно!», - каже захисниця.