«ДПСУ, НГУ та ЗСУ – це своєрідна «збірна України з мінометів», - зазначає прикордонник.

28-річний Павло вже майже рік проходить службу в лавах Державної прикордонної служби України. За цей час він отримав неоціненний життєвий та професійний досвід.

Трохи про Павла. Народився він у м. Суми. Свій життєвий шлях шукав у різних сферах: у мистецтві – закінчив художню школу; в будівництві – навчався в будівельному коледжі, а згодом отримав вищу освіту за спеціальністю «промислове і цивільне будівництво; в сфері економіки – має диплом за спеціальністю «фінанси, кредит та страхування»; в туристичній сфері – закінчив Київський національний торговельно-економічний університет за спеціальністю «ресторанний і готельний бізнес». Наразі Павло захищає Україну в лавах прикордонників.

Єдине, що лишається незмінним у житті Павла – це любов до містичних, волелюбних створінь – котів. «Люблю котиків через те, що вони такі хулігани, як і я колись був», - жартує хлопець.

Неможливо оминути увагою татуювання на шиї Павла із зображенням кота. «Мене часто запитують, що воно означає для мене. У Стародавньому Єгипті кіт – це священна тварина, це божество. На татуюванні – мій друг, його на жаль вже немає. Він – мій оберіг», - ділиться прикордонник.

До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Павло працював в готельно-ресторанному бізнесі в м. Суми, а згодом переїхав до столиці. Спочатку це було як підробіток, який згодом переріс в професійну діяльність. Початок війни він застав безпосередньо на робочому місці. Павло одразу ж прибув до одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки м. Києва, щоб стати на захист своєї держави. Його зарахували в чергу для комплектування підрозділів територіальної оборони. Щоб не гаяти часу, Павло повертається в рідні Суми, де його беруть до лав Державної прикордонної служби України.

Павла призначають на посаду мінометника. Після підготовки в одному з навчальних підрозділів Держприкордонслужби – виконання завдань на Донеччині. Павло пишається своєю роботою. «Наразі мінометні підрозділи відіграють дуже важливу роль, зокрема й у прикордонній службі – це ті підрозділи, які прикривають бійців на передовій», - каже він.

«Ми були підготовлені як морально, так і професійно. Ми розуміли, що будемо від противника на невеликій відстані та були готові до виконання поставлених завдань, – згадує прикордонник, – під час виконання завдань ми тісно співпрацювали у дружній сім’ї з підрозділами Національної гвардії України та Збройних Сил України – це була своєрідна «збірна України з мінометів». Окремо хочу відмітити нацгвардійців – це великі професіонали, дуже відважні хлопці. В моєму розумінні було незвично, що нацгвардійці й прикордонники з мінометами на самому так званому «передку» виконують завдання. Ми зіштовхнулися з достатньо щільним вогнем противника, це артилерія, міномети, РСЗВ, майже кожного дня працювала авіація, а також танки. Танки – це страшна річ й наша біль. Роботи в нас було дуже багато, на нас розраховували і, попри усілякі труднощі – ми виконували завдання та нищили окупантів».

Указом Президента України Павла нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Від війни військового трохи відволікає малювання і, звичайно, думки про дім та улюбленого кота породи сфінкс на прізвисько Сейлор. «Я дуже люблю котів й Україну», - наголошує він.

«Україна неодмінно переможе у цій війні, адже ми боремося завзято і відчайдушно. Ворог обов’язково буде переможений, а Україна стане квітучою європейською країною», - підсумував Павло.