«Циба» – 21-річний прикордонник згадує, як перетворився зі строковика на штурмовика і як їх зухвала штурмова група зачистила на два квадрати більше визначеного.

«Призвався у 2020-му, думав відслужу швиденько та піду додому, але не так вийшло…» – розповідає Циба.

Служив солдат на кордоні з росією, де і зустрів повномасштабне вторгнення рашистів. Два місяці тримали оборону на Харківщині, згодом строковиків перевели на кордони з країнами ЄС у Чопський прикордонний загін. Проте надалі чимало прикордонників-строковиків написали рапорт про бажання служити у бойових підрозділах. Серед добровольців був і воїн на псевдо «Циба». Боєць каже, що вибір зробив, рівняючись на рідних. Три дядьки і усі троє воюють, батько теж пішов би воювати, якби не сімейні обставини, – каже «Циба».

Прикордонник розповідає, що їх підрозділ потужно готували до участі у штурмових діях, не шкодуючи ні часу, ні пального, ні набоїв. У автоматів горіли цівки, – ділиться враженнями прикордонник. Тренування та безпосередньо штурм прикордонники здійснювали з однією із легендарних штурмових бригад.

Штурмова група, в яку входив «Циба», діяла настільки зухвало, що зайняла на кілька квадратів більше запланованого. Старший групи на псевдо «Морпіх» особистим прикладом безстрашно вів підлеглих і клав ворогів.

«Нам сказали зачистити квадрати з К-15 по К-20. Ми так захопилися, що на нас вийшли по радіостанції: «хлопці, зупиніться, ви уже на К-22!», а «Морпіх» каже: «та ми можемо ще», – ділиться враженнями прикордонник. Також «Циба» розповів про переляканого ворожого сержанта, бурята за національністю. Той, потрапивши в полон, одразу здав позицію своїх «собратьєв». Трьом окупантам українські бійці теж запропонували варіант залишитися живими. «Ми їм крикнули: «здавайтеся, будете жити», а вони сказали: «нє, хахли…» і так далі…, довго не думали, дві гранати туди і вже не було з ким говорити», – згадує «Циба».

Під час штурму проти наших воїнів працювали ворожі міномети, дрони, танк, літак, проте висока мотивація, удача та навченість допомогли штурмовикам виконати поставлену задачу. По темряві ворог також намагався контратакувати наших бійців, але на шляху рашистів «Морпіх» заклав вибуховий сюрприз, відтак замість рашистів в укріплення українських воїнів долетіли лише обгорілі шматки обмундирування зі зет-свастикою.

Після зачищення визначеної ділянки, штурмовики передали зайняті квадрати групам закріплення, але спокійно повернутися до місця розташування не змогли. Услід ворог відкрив щільний вогонь із землі та з безпілотних літальних апаратів. Бив не лише звичайними боєприпасами. «Коли почало дуже пекти обличчя і сльозитися очі, і ставало важко дихати, ми зрозуміли, шо нас чимось травлять. Снаряд вибухав, залишаючи рижий дим і запах, спершу, як дихлофос, потім – як плавлена пластмаса», – пригадує прикордонник. Один зі снарядів розірвався біля ніг «Циби», після чого воїн втратив свідомість. Потім була евакуація, операція, 10 днів лікування та реабілітації. Прикордоннику рекомендували вибувати в загін – на Закарпаття, але він відмовився та повернувся до побратимів на Донеччину. «Воювати мені ще не можна, бо боляче від кожного гучного звуку, але чимось допоможу, чимось буду корисний», – аргументує своє рішення «Циба».

Після відновлення 21-річний воїн планує знову воювати зі своїм підрозділом. «Хлопці надійні, ніхто нікого не кине, з ними до кінця. Усі хлопці хочуть рвати-воювати. Ніхто не думав, що молоді хлопці так будуть рватися, казали: строковики – сидять, штани протирають, а ні, дайте нам шанс і все буде», – резюмує молодий герой.