Інна - психологиня з 35-річним досвідом роботи. 20 років жінка працює психологом в одній з військових частин Держприкордонслужби.

 Пані Інна пригадує, що найтяжчим для неї було надавати психологічну підтримку військовим у 2014 році, адже тоді наша країна зіштовхнулась з війною, яку ніхто не очікував.

«Про те, що буде повномасштабне вторгнення росії, не хотілося вірити, але це якось відчувалося, адже по історії, вони ніколи не були братнім народом»,   –  каже лікарка.

Після повномасштабного вторгнення психологиня могла звільнитись, адже вже мала відповідний стаж роботи. Проте не зробила цього, бо знає, що її напрям роботи дуже важливий зараз і принесе користь людям.

Інна зазначає, що працюючи психологом, зрозуміла, що військові – особливі люди, з особливим характером, і вони в перші дні широкомасштабного вторгнення проявили себе дуже активними, позитивними і організованими.

Маючи неабиякий досвід спілкування з військовими, Інна радить звертатися за психологічною допомогою тим, хто відчуває в цьому внутрішню потребу, хто не може впоратися сам зі своїми проблемами, хто має роздратованість, біль чи сум. І затягувати з цим питанням не потрібно, як і не потрібно соромитися йти до психолога.

Крім того, Інна не сидить на місці. Вона вибуває в гарячі точки країни, бо розуміє, як важливо в цей непростий час підтримати хлопців.

Про роботу психолога під час війни, її думки та сподівання – дивіться у випуску відеорубрики «У війни не жіноче обличчя».