Прикордонник на псевдо Малюк один з оборонців Бахмута. У складі підрозділу військовослужбовець тримав рубіж у цьому місті-фортеці від навали російсько-окупаційних військ.

З прибуттям на позиції в районі активних бойових дій головне завдання закріпитись в інженерно-фортифікаційному відношенні. Адже атаки й обстріли ворога можуть розпочатись у будь-який момент.

«Уночі почали окопуватись. О сьомій годині ранку з’явились перші ворожі дрони, почав АГС обстрілювати, а потім пішли вже й міномети», – пригадує перший день в Бахмуті Малюк.

Водночас з обстрілами відбувались і стрілецькі сутички, адже відстань до супротивника була надкоротка.

«Плюс ближній бій. Один будинок був наш, а наступний будинок вже окупантів. У нас будинок був без даху й хлопці ризикували, під обстрілом вибігали на другий поверх й гранатами закидали ворога, щоб прикрити позиції», – розповідає прикордонник.

Про організацію служби на позиціях Малюк відповів коротко: «У нас було все злагоджено, особовий склад відпочивав, заряджав магазини й були ті, які ведуть бій». За цими простими словами важка щоденна бойова робота українських захисників, які на своїх плечах тримають фронт.

У міській забудові ворожі сили були настільки близько, що деякі загарбники намагались вести перемовини, але таких «парламентерів» прикордонники закидали гранатами.

«Відстрілювались й один з противників крикнув нам: «Сдавайтесь». Ну і наш один побратим кинув йому три гранати. Дві попали біля будинку, а третю закинув на дах і полум’я від вибуху зайшло в кімнату, де був противник. Після цього він більше не пропонував ”сдаватися”», – каже Малюк.

Як би не було важко, потрібно було виконати бойове завдання.

«Не давали противнику просунутись вперед. Не поступались ні метра. Виходили на нас з КСП й запитували, як ми? - Тримаємось, тримаємось до кінця», – наголошує прикордонник.