Життя Сергія, як і більшості українців, було очікуваним та розпланованим на багато років вперед.

Дружина, син, робота електриком, допомога матусі. Чи міг він подумати, коли зустрічав 2022 рік, що через два роки буде одягнений в піксель, побуває вже декілька разів в зоні активних бойових дій, навчиться стріляти з багатьох видів зброї, змінить ім’я на позивний? Звісно, що ні. Але ворожа навала внесла свої корективи в майбутнє кожного із нас. 

На питання «Що вплинуло на рішення прийти до армії?», прикордонник відповідає: «Знаєте, це моя країна! Я бачив, як діти стають сиротами, як молодих дівчат переодягають, щоб тільки російські солдати не побачили, які вони гарні. І вирішив, що треба щось робити з цим».

Підрозділ Сергія в складі Сил оборони під Авдіївкою відпрацьовують поставлені задачі за допомогою стрілецької зброї, мінометів, гранатометів. Від позиції ворога до наших хлопців декілька метрів. Але наступати піхотою вони не можуть саме завдяки гранатомету Сергія, як він каже: « Осколки розбігаються на десятки метрів, що дуже неприємно для рашистів. А чим більше втрат у ворога, тим більше ми будем просуватися вперед».

Хлопці працюють з настроєм: «Тільки стовідсоткова Перемога»!

Коли знаходишся в бліндажу, немає такого поняття «твоє-моє», з якого ти підрозділу – всі йдуть до одної поставленої мети – ПЕРЕМОГИ! Перемоги заради тих, хто залився вдома, тих, кого хочеш так міцно обійняти!  

Наразі Сергій повернувся додому, здійснялась його одна із найзаповітніших мрій!

Більше матеріалу дивіться у відео.