Прикордонник Олександр з позивним Джої знаходився на передовій з 2018 року. Він з побратимами тримав оборону «Мар’їнки», де ворог жодного разу не мав успіху.

На цій позиції прикордонники знаходились у безпосередній близькості до загарбників, які безуспішно намагалися прорвати українську оборону і до, і після повномасштабного вторгнення. А хто тут справжні господарі кремлівським зайдам тривалий час нагадували два прапори – Державної прикордонної служби України та червоно-чорний стяг визвольної боротьби Українського народу. Ці прапори на височезній електроопорі під самим носом у ворога вивісив Джої ще з одним побратимом. «Сєпарів це дратувало дуже сильно!», - сміється Джої. «Та вже нічого не вдієш. Довго ці прапори ще висіли, тільки вітер трішки потріпав».

У бойовій біографії Олександра чимало епізодів, в яких довелося важити своїм життям і воїн гідно приймав виклики долі. Бійці на «Мар’їнці» регулярно піддавались ворожим обстрілам різної інтенсивності. «Іноді били реально прицільно, а іноді так, щоб не розслаблялися… Та ми все одно весь час були напоготові», - каже Олександр. «Зелені берети» та безпосередньо Джої постійно стежили за позиціями і переміщенням ворога, тому окупаційні війська підступно почали сліпити наших спостерігачів лазерними променями та прикордонники вигадали справжній лайфхак, придумавши вести спостереження за ворогом через мобільні телефони, які прилаштовували до оптичних пристроїв.

Навесні 2019-го загарбники поранили командира на блокпосту і Олександр здійснював прикриття, поки побратими надавали медичну допомогу та евакуювали офіцера.

З 2020 року, коли окупаційні адміністрації заборонили громадянам перетин лінії розмежування, прикриваючись «ковідними» обмеженнями, обстановка на «нулі» стала ще більш напруженою. Обстріли почастішали. Використання транспорту, навіть броньованого, на цій ділянці стало вкрай небезпечним, тому прикордонники змінювали один одного та доставляли на позиції їжу і воду, приховано пересуваючись пішки.

Наприкінці 2021 року після одного з ворожих обстрілів блокпост охопила пожежа. Тоді Олександр перебував на посту спостереження. Він з побратимами вчасно зреагували і втрат вдалося уникнути.

Перший наступ рашистів в лютому 2022 року Джої в складі свого підрозділу зустрів, перебуваючи на чергуванні на позиціях, що вже встигли стати рідними.

У березні під час однієї з атак на позиції прикордонників ворог застосував значну кількість бронетехніки. «Зелені берети» швидко передали координати побратимам зі Збройних Сил, і після роботи нашої артилерії рашисти недорахувалися щонайменше трьох танків. Решта втекли. Менш ніж за двадцять хвилин на тому ж напрямку в бій пішла ворожа піхота. Олександр щільним вогнем з крупнокаліберного кулемету ДШК відправив немало орків «на концерт Кобзона». Вороги відступили, однак в ході бою Олександр отримав осколкові поранення ніг та спини. Зараз він проходить лікування та мріє повернутися у стрій та разом з побратимами боронити країну.

«Ми вибрали професію не займатись малюванням, не бути вчителем. Ми обрали свій шлях – маємо це робити», - розповідає прикордонник у сюжеті журналістів СТБ ВІКНА-НОВИНИ для марафону «Єдині новини».  

За особисту мужність і самовіддані дії, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, прикордонник представлений до нагородження Державною нагородою.

Українці - непереможні!

Слава Україні!