Полковник Юрій Мадін не бачив рідних від самого початку повномасштабної війни.

Дізнавшись про вторгнення російської орди, він, як і всі його колеги та побратими з Донецького прикордонного загону, одразу став на захист Батьківщини. Відтоді досвідченому офіцеру довелося пройти через усі щаблі війни – виконання бойових завдань, Азовсталь, полон…

Увесь цей час за чоловіка і батька молилися дружина Вікторія та донька Софія. Задля безпеки їм довелося залишатися довгий час за кордоном, але там, вдалині, чекати на звістки від найріднішої людини було в рази важче.

Вікторія пригадує, як чекала на хоча б дуже коротке повідомлення від чоловіка, аби знати, що коханий живий. Чотири місяці полону в Оленівці здавалися жінці жахливішими за будь-який страшний сон. Єдине, що рятувало – тверда віра у те, що Юрій повернеться. «Він завжди дотримувався слова, тож ми вірили, що дотримається і цього разу», - розповідає донька офіцера.

Учора вони зустрілися в пункті пропуску «Ужгород» на кордоні зі Словаччиною.

Прикордонник хотів влаштувати рідним сюрприз, тому сказав, що чекатиме на них у місті. Однак, жіноче серце не обманеш. Проходячи контроль, Вікторія увесь час озиралася і шукала очима Юрія, аж поки їхні погляди не зустрілися.