Знайомтеся: прикордонник на псевдо Мольфар, родом із Закарпатської області. Служити Батьківщині пішов з початком повномасштабного вторгнення. До цього працював на будівництві, був сантехніком, електриком, а для душі – кухарем. Тоді Михайло не знав, що його хобі незабаром знадобиться в сирих підвалах Бахмута.

24 лютого чоловік був на роботі у столиці. З першими вибухами поїхав на Закарпаття до родини, там його чекав маленький синочок Матвійко, якому, на той час ледь рік виповнився. Мольфар згадує як подивився у великі дитячі оченята і зрозумів, що має йти й виборювати для нього майбутнє зі зброєю в руках.

На початку березня 2022 року чоловік першим зі свого села став до лав Держприкордонслужби України. Пройшов навчання, став гранатометником і поїхав у складі зведеного підрозділу на свої перші бойові у Слов'янськ. Каже обстановка була контрольована, гранатометників працювало вдосталь, а от на кухарів був справжній дефіцит. Михайло зголосився тимчасово замінити гранатомет на черпак. Хлопцям сподобалися смаколики від новоспеченого фронтового шеф-кухаря, тож до ротації Мольфар заступав виключно на чергування по кухні.

Далі був Бахмут. Військові поселилися в підвалі одного з закинутих заводів. Там Михайло облаштував собі місце для приготування їжі та взявся чаклувати над сніданками, обідами та вечерями для своїх побратимів. Каже, на війні головне, щоб боєць був ситий, тоді й автомат тримати легше і сили для боротьби з ворогом не покидають.

«Готували з чого було, продуктів вистачало, а от з водою була велика проблема, але викручувалися. Завжди старався, щось особливе придумати, щоб було смачно і як вдома», - додає Мольфар.

Після Бахмута військовий потрапив під Кліщіївку. Це була важлива стратегічна висота, котра тимчасово опинилася під контролем пвк «вагнер». Звільняти населений пункт відправили кілька бригад ЗСУ. Серед них 3 ОШБр. Тоді людей не вистачало катастрофічно і прикордонники пішли на підмогу. Мольфар зголосився поміж перших, пройшов навчання з підрозділом штурмовиків. На позиції пішов як гранатометник, але, зізнається, постріляти довелося і з кулемета, і з АК-74.

«На позицію я заступив з другом, тільки змінився і збирався вже йти, як почався штурм. Куди ж друга в біді залишати, почав забивати магазини й працювати з двох рук. І гранатометом стріляв і до кулемета біг, але найбільше працював з АК-74», - розповідає військовий.

В ході штурмових дій Мольфар отримав осколкове поранення в ліву руку і був контужений розривом від артилерійської міни. Каже, на певний час втратив орієнтацію й осліп. Зір почав відновлюватися вже в момент евакуації, до того, в суцільній темряві, поранений Михайло думав лише про те, що побратиму нікому забивати магазин.

Після реабілітації військовий повернувся до побратимів. Наразі Мольфар у складі підрозділу «Скорпіон» Донецького прикордонного загону робить свій вклад у нашу спільну Перемогу – виконує завдання на Вовчанському напрямку. Чоловік повернувся до своєї улюбленої справи й готує смачну їжу для товаришів по службі. Військовий переконаний, що на війні зайвих рук не буває. Тут можна приносити користь на різних посадах, будь ти кухарем чи гранатометником. Прикордонник закликає ставати в однострій з його бойовим підрозділом та виборювати світле майбутнє для українських дітей разом!

Обирай службу за мобілізацією або за контрактом.

Заповнюй анкету за посиланням, обравши пункт «1 прикордонний загін»: https://anketa-rec.dpsu.gov.ua/