Розповідають колеги про героїчний вчинок загиблого шість років тому – захисника українських кордонів Олександра Ковальова.

5 липня 2014 року російські найманці здійснили напад на пост технічного спостереження «Обрив» прикордонного поста «Сєдове», що на узбережжі Азовського моря.

Близько 15 терористів вели по ньому вогонь з мінометів та стрілецької зброї. Нападники підійшли з боку РФ на 2­х маломірних плавзасобах та причалили в районі н. п. Сєдове Новоазовського району Донеччини.

На прикордонному об’єкті військовослужбовці зайняли оборону та прийняли бій. Під час обстрілу дві міни влучили в будівлю ПТС, одна впала на територію військового містечка, решта мін розірвалася за його периметром. О другій годині ночі бій закінчився, плавзасоби з бойовиками відійшли морем в напрямку РФ.

У результаті обстрілу загинув військовослужбовець – старший технік – начальник групи технічних засобів охорони державного кордону ВІПС «Сєдове» прапорщик Ковальов Олександр Володимирович.

...Олександр Ковальов був уродженцем Новоазовська, на кордоні служив з двадцяти років. 15 серпня Олександру Володимировичу виповнилося би 40 років.

Він врятував колег від вірної загибелі, так як першим помітив вночі катери, що підкралися морем з боку Росії. «Олександр вчасно зреагував, дав команду «До бою!», хлопці зайняли оборону, – говорять його товариші. – Коли б не він, полягли б всі».

Помер Олександр Ковальов у лікарні. Без батька залишилася донька, 2009 року народження.

Про Олександра товариші розповідають коротко: «Олександр був дуже відповідальний, розіб'ється, але виконає поставлене завдання».

Згадує батько Олександра – Володимир Костянтинович: «Олександр був дуже відповідальний, мріяв стати офіцером, хотів навчатися далі. З дитинства займався спортом, захоплювався фотосправою, різьбою по дереву, любив тримати голубів... Дай Бог, щоб ці смерті наших дітей були не марні».

Загиблого героя Олександра Ковальова сьогодні вшанували у «Залі пам'яті» — меморіальному комплексі на території Міністерства оборони України.