Дімо, ми даємо слово, що не підкачаємо, що відстоїмо Україну й за тебе. Ми, твої друзі, колеги, побратими.

Дмитро народився й виріс в Маріуполі. Змалку був дуже енергійним й завжди знаходив час на все – навчання, спорт, друзів. В житті прагнув досконалості й у спорті сягнув професійних висот – став чемпіоном світу з тайського боксу.

Бокс навчив Дмитра спокійно ставитися і до перемог, і до поразок. Стверджував, що програш дає крутий урок: у чому твій суперник сильніший, тому й треба вчитися з подвійною силою.

Дмитро не терпів обману й завжди відстоював справедливість. Жив по совісті і був дуже вимогливим до себе. Дуже рано поховав маму. І у віці трохи більше 20 років став опікуном молодшої сестри.

Мріяв відкрити власний спортивний клуб і тренувати дітей. Час від часу підміняв тренера в одній з спортсекцій Маріуполя, готував до змагань юних спортсменів.

Згодом вирішив присвятити життя справі захисту Батьківщини. У 2018 році став морським прикордонником. Служив на кораблі Морської охорони і планував в майбутньому опанувати водолазний фах.

Людина-позитив, людина-енергія, незламний життєлюб. Воля, надійність, виручка – все це про Дмитра. Якщо траплялися негаразди, він все переводив на влучні жарти. Гумором розв'язував проблеми, як морські вузли. Навіть зі свого дня народження кепкував, мовляв, це ж треба було народитися 8 Березня!

Зустрівши справжнє кохання, Дмитро одружився, став батьком. Родина була цілим світом любові, уваги, турботи. Весь вільний час проводили разом. Для своїх рідних Дмитро не шкодував нічого. Дуже любив балувати сина іграшками.

Голова родини дуже любив тварин. Фото корабельного собаки на кличку Шпігат були у телефонах всіх рідних. Кожного дня про пса була готова нова історія.

Додому приносив тварин з вулиці. Вдома їх відмивали, годували та прилаштовували. Так було за мирних часів.

Звісно, родина тримала й свого собаку. Коли почалась війна, з ризиком для себе, Дмитро вивіз чотирилапого друга звідти, де почалися бої. Рятувати й виручати – залізне правило чоловіка.

Дмитро загинув 11 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання щодо стримування та недопущення прориву ворожої техніки і живої сили противника в рідний Маріуполь. Йому був всього 31 рік.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 18.01.2023 року № 66-ОС головному корабельному старшині Дмитру Юр’єву присвоєно чергове військове звання «штаб-старшина» (посмертно).

Указом Президента України від 24.01.2023 року № 29/2023, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, головного корабельного старшину Дмитра Юр’єва нагороджено орденом «За мужність» III ступеню (посмертно).

Коли Дмитро й Тетяна побралися, на знак любові зробили татуювання. У кожного на руці – одне крило. Тепер, каже дружина, найкращий чоловік і батько став янголом-охоронцем для неї і сина. Він завжди поруч.

Дмитро завжди досягав своєї мети – у житті, спорті, роботі, військовій службі. Саме таким, цілеспрямованим, відповідальним, справедливим Дмитро Юр’єв живе у серцях тих, хто його знав.

Світла пам’ять воїну-захиснику!

Назавжди із нами в одному строю!