Про це перед вибуттям із Краматорського до Мостиського прикордонного загону розповів переможець проекту «Нове обличчя керівного складу» підполковник Олександр Мандзюк.

    Нині переможець проекту ДПСУ «Нове обличчя керівного складу»  вже приступив до виконання обов’язків першого заступника начальника  Мостиського прикордонного загону - начальника штабу.

- Постійне удосконалення своїх навичок і вмінь, пізнання і вивчення нового, усвідомлення і прийняття своїх помилок та наполеглива робота над ними – все це дає хороший результат тому, хто чітко поставив перед собою мету в досягненні своєї цілі, - розповідає він.

 Олександре Васильовичу, розкажіть про себе.

-        Родом сам я зі Львівщини, з невеличкого села, що недалеко від міста Броди. Після закінчення 9-го класу я вступив до Львівського державного ліцею з посиленою фізичною підготовкою. По закінченню цього навчального закладу стояв вибір, куди далі подавати документи, де здобувати освіту. Варіантів було два – Одеський інститут Сухопутних військ чи Академія Державної прикордонної служби України. Документи були направлені до обох навчальних закладів, але виклик до АДПСУ прийшов перший – 29-го липня. Завчасно поїхав, склав іспити, поступив, чотири роки навчання  і по розподілу моє перше місце служби – Чопський прикордонний загін. Більше десяти років я проходив службу на різних посадах в цьому та в Мукачівському  прикордонному загоні.

Що вплинуло на Ваш вибір стати військовослужбовцем?

-        Коли я навчався в школі, то мої батьки завжди мене попереджали: «Будеш погано вчитися, підеш до військового училища». Десь в класі шостому вони мені про це почали говорили. А коли закінчив восьмий клас, то вже я їм повідомив: «Куди ви мені казали йти вчитись? До військового училища? То де те ваше училище? Іду вчитися!». І коли приїхав вперше до Львівського державного ліцею з посиленою фізичною підготовкою, мені дуже сподобалась форма ліцеїстів і це мене підкупило. Все, остаточно, я буду тут навчатись! Проте під час екзаменів завалив українську мову, сказали, що не вистачило одного балу і мені довелось йти довчатись. Цілий рік я тренувався, удосконалював і збагачував свої знання. Після дев’ятого класу я показав кращі результати при вступі – і став ліцеїстом. Ця ситуація для мене була значуща, вона дала зрозуміти, що нічого не прийде просто так – нічого не зробивши для цього. Для того, щоб досягнути чогось треба прикласти зусиль, до того ж не просто зусиль, а максимум зусиль!

А чи сподівались Ви на такий позитивний результат для себе в проекті «Нове обличчя керівного складу» ДПСУ?

-        Я розраховував на хороший рейтинг, але що буде саме так - перший в рейтингу і відразу нове місце служби… Ні! Звичайно ж поставало питання куди йти служити далі, адже термін перебування в зоні ООС давно збіг. З дружиною обговорювали, що ще рік тут побудемо, бо подобається Краматорський прикордонний загін і все тут нас влаштовує, та рухатись потрібно і потрібно рости по військовій службі. Та трапилось так, що з’явився цей проект і він все розставив на свої місця.

Зараз Вас чекає нова посада - посада начальника штабу. А далі, які плани на майбутню перспективу?

-        А далі - Голова ДПСУ всіх зорієнтував, що наступний відбір буде на посаду начальника прикордонного загону! Тому запинятись не буду однозначно! Тільки вперед!

Відомо, що службі Ви приділяєте багато часу, а чи маєте хобі, якесь захоплення?

-        Коли навчався в школі, то полюбилося мені читати, та це важко назвати хобі. Це так – людина читає або не читає. А от на третьому курсі в академії завдяки викладачу Дьоміну Олександру Михайловичу у мене виникла зацікавленість і бажання колекціонувати нарукавні нашивки. І ось ця сигнуманистика (від лат.  signum — знак) всю службу зі мною. Були періоди, коли не було часу цим займатись, проте зібрав свою колекцію з шевронів. І маю на меті збирати далі. Важко назвати це хобі цивільним – військове та і все! Мені подобається, адже я знаю про кожен зібраний мною шеврон – звідки він, що означають символи і символіка на ньому, їхню історію: хто їх придумав, хто їх носив!  Мені це цікаво!

Для кожної людини важлива підтримка і порада близьких. Як Вам допомагає Ваша сім’я в прийнятті вагомих рішень по службі?

-         Дружина – це основний мій ідейний наповнювач… І ми все вирішуємо разом: обговорюємо питання щодо кар’єри, опрацьовуємо моделі поведінки в певних ситуаціях. Одним із прикладів розкажу: після закінчення магістратури в АДПСУ, я мав можливість обрати прикордонний загін для подальшого проходження служби. То ми до двох годин ночі планували, вираховували куди ж нам йти служити. Перебрали всі прикордонні загони, зважили всі «за» і всі «проти», обговорили як це буде для дітей – добре чи погано, як це буде для нашої сім’ї в цілому.  І дійшли висновку, що буду просити комісію про направлення мене до зони ООС. Так, всі важливі рішення тільки разом приймаємо. А діти? Вони, напевно, не зовсім і розуміють, що батьки військові, для них головне, що ми разом, що їх люблять і їм приділяють увагу.

Незабаром Ви будите обіймати нову посаду – начальника штабу. На цій посаді – начальник оперативного відділу штабу – є те, про що шкодуєте, і те, чим Ви гордитесь?

-        Єдине, про що можна пошкодувати, це те, що я на цю посаду прийшов не відразу після магістратури, а через пів року. Ставши начальником оперативного відділу штабу, я ставив перед собою певні цілі, хотів їх досягнути в ефективності роботи свого колективу та підрозділів загону. Зараз, так склалось, що мені потрібно за такий невеликий проміжок часу перебування на цій посаді підсумовувати свою роботу, а саме: чого ж я досягнув? Так, я зробив висновок – завдання, які були поставлені, вони досягнуті. Люди, які були моїми підлеглими чогось навчились, і це «чогось» втілилось в їх практичні навички. Вони зараз знають набагато більше, а ніж до мого приходу у відділ.

Олександре Васильовичу, що можете сказати наостанок про службу в Краматорському прикордонному загоні

 - Мені звичайно шкода залишати Краматорський прикордонний загін, адже тут залишається багато світлих і теплих спогадів, приємних моментів, ну і багато цікавих динамічних вражень, які зумовлені особливістю служби в зоні ООС.  Не скажу, що тут було легко, проте знаю, що це для мене буде в майбутньому міцним фундаментом для подальшого проходження служби на керівних посадах.

Спілкувався прессекретар Краматорського прикордонного загону Ігор Заруднєв