Михайло Хімчак та Руслан Левочко – капелани Волинського прикордонного загону

Вони разом з бійцями-прикордонниками знаходяться в зоні бойових дій – на передових позиціях в Харківській області.

Основна їхня задача – духовно підтримати, мотивувати, надихнути наших воїнів. Отримати пораду від капеланів – надзвичайно важливо для бійців, особливо в умовах бойових дій, коли хлопці виконують завдання, ризикуючи своїм життям.

Протоієрей Михайло Васильович Хімчак, старший лейтенант капеланської служби. У Волинському прикордонному загоні він з 2017 року. Каже, що виїжджати на ротацію з підрозділом – це вже традиція.

«До початку повномасштабної війни ми були працівниками, з початком повномасштабного вторгнення стали військовими капеланами, маємо офіцерські звання і спільно з нашими воїнами несемо своє служіння. Сьогоднішня наша подія, яка відбувалася, називається молитвою, молебнем. Ми звершуємо, молимося разом із нашими воїнами. Просимо, щоб Всемилостивий Господь дав їм сил, як тілесних, так і духовних, де б вони не перебували, в яких обставинах вони б не знаходилися. Але з Божою поміччю, з Божою допомогою завжди легше це все проходити і долати. Ми вже маємо таку добру традицію – не одну ротацію спільно з ними виїжджаємо. Маємо можливість і посповідатись, і запричаститись. Капеланське служіння воно не обмежується лише служінням в храмі, в церкві, воно з початком різних тих викликів: 2014 рік – початок війни, 2022 рік – початок повномасштабної війни, воно завжди дає якісь нові виклики. І капеланське служіння відгукується на всі ті виклики. Якщо є можливість щоб особовий склад прийшов в храм, ми звершуємо молитву в храмі, якщо є необхідність виїхати в іншу якусь місцевість, то ми спільно з нашим особовим складом виїжджаємо, молимося, духовно їх підтримуємо, опікуємося, маємо можливість порадіти їхнім досягненням. Якщо необхідно, є, не дай Боже, важка ситуація, підтримати їх духовно. Втішаємо, підтримуємо, молимося, даємо поради», – каже Михайло Хімчак.

Ієрей Руслан Іванович Левочко, лейтенант капеланської служби. У прикордонному загоні з цього року.

«Зараз перебуваємо з хлопцями в зоні бойових дій, тому що ми, як Православна Церква України, в цей нелегкий час для нас, для нашої Батьківщини, проходячи цей шлях боротьби за незалежність нашої держави ми перебуваємо разом з нашими воїнами пліч-о-пліч скрізь. Ми разом з ними виконуємо свої обов’язки капеланського служіння, підтримуючи наших воїнів. Морально підтримуючи, духовно підтримуючи, виявляючи їм свою турботу, адже наша Православна церква завжди перебуває із суспільством і ніколи не ховається, не цурається у стінах міських храмів. Де наші воїни – там і перебувають наші капелани, підтримуючи їхній дух, їхню міць для перемоги нашої держави», –говорить Руслан Левочко.

Віра в Бога особливо проявляється та загострюється на війні. У багатьох хлопців є традиція перед кожним бойовим виходом молитися, звертатися до Всевишнього за захистом і допомогою.

Хлопці також охоче стають до молитви разом з капеланами. Виконуючи свою місію, військові капелани моляться разом з військовослужбовцями, окроплюють їх святою водою, здійснюють помазування освяченим єлеєм, роздають іконки Пресвятої Богородиці, яка є заступницею усіх наших воїнів-захиників, розмовляють з бійцями, сповідують їх.

«Вдягнувши військовий однострій – ви вже належите до тієї великої військової сім’ї під назвою «Захисники України». Сьогодні ми покладаємо велику надію на Бога і просимо, щоби Всемилостивий Господь дав вам тих сил, як тілесних, так і духовних, протистояти всім тим випробуванням, які будуть на вашій життєвій дорозі, які зараз є в нашій Україні, пройти ту війну, здолати того ворога. І щоби запанувала перемога та мир, бо мир без перемоги нам не потрібен. Тому з Божою допомогою і з вами, дорогі наші захисники, спільними зусиллями йдемо тією правдивою дорогою, яка обов’язково приведе нас до нашої Української Перемоги», – звертається до прикордонників під час молитви Михайло Хімчак.

Принципи діяльності Служби військового капеланства регулює Закон України «Про Службу військового капеланства».

Завдання військових капеланів – сприяти реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників та членів їх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом задоволення їх духовно-релігійних потреб.

Військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації. Обов’язковою вимогою для зайняття посади військового капелана є наявність вищої богословської освіти. Військовий капелан має отримати мандат на право здійснення військової капеланської діяльності та укласти контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу (виключно на посадах Служби військового капеланства). Крім того, вони проходять навчання за спеціальною програмою підготовки військових капеланів. Видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється.

Капелани, зокрема, займаються душпастирською опікою, релігійно-просвітницькою роботою. Вони проводять молитви, богослужіння, релігійні обряди, сприяють розвитку особистісних та колективних моральних якостей особового складу, ознайомлюють з основами релігійного вчення, виховують толерантне ставлення до людей з іншим світоглядом та релігійними переконаннями, беруть участь у реабілітації особового складу, який потребує психологічної допомоги, консультують з релігійних питань.

«Церква – це зв’язок людини, душі людини з Богом. Священик – це є людина, яка допомагає людині бути доброю. Він не може нічого зробити, але він може допомогти, він може розказати як, він може помолитися, він може показати як молитися, це є його шлях, – каже Сергій Годлевський, – православ’я теж є у москві, але це вже зовсім інше православ’я, вони йдуть во ім’я якесь там і теж благословляються іконами і святинями і йдуть, і вбивають. І ми не знаємо що в головах тих людей складається».