Віха – командир відділення у прикордонній комендатурі швидкого реагування. Навесні 2023 року у складі підрозділу бив ворога на Бахмутському напрямку, захищав від загарбників й саме місто-фортецю.

«Найскладніше було туди заїхати, бо проїзд був тільки однією дорогою – «дорогою смерті», яка прострілювалась ворожими керованими ракетами та танками», - пригадує прикордонник.

«Коли заїхали в Бахмут побачили, що там просто пекло на землі, - поділився важкими спогадами Віха і додав: - Мало того, що земля випалена, ще й немає жодного цілого будинку».

Серед бойових завдань прикордонників основним було відбити майже безперервні атаки противника. Нерідко охоронці кордонів й самі успішно контратакували, покращували тактичне положення.

«Командир підняв "пташку" й довів, що там стоять російські сили у кількості, яку ми можемо здолати. Обдумали плани, як нам туди краще зайти, яку зброю з собою брати, бо ніхто не знав, що нас очікує», - розказав військовослужбовець.

Підрозділу подолати відстань до визначеного рубежу було не просто - противник вів щільний обстріл. Під час переміщення ворожа граната ледь не влучила у Віху з побратимом: «Коли ми проходили між будинками, ворог вистрілив з РПГ. Граната пролетіла між мною та побратимом на рівні грудей, на відстані двох метрів. У той момент перебігали до укриття, серце вискакувало з грудей, такі емоції, що наступив другий день народження».

Як справжній командир Віха у ході бою завжди був разом зі своїми підлеглими: «З хлопцями своїми ми підповзли до них й закидали гранатами. Заточився бій у ході якого ми вибили їх з того будинку. Слава Богу, що ми їм дали відсіч та не пускали вперед. Хлопці були поранені, але навіть й думки не було, щоб відступити.

«Дуже дякую всім, хто в тилу підтримує нас. Навіть маленька смс-ка написана від рідних, друзів зі словами підтримки відіграє дуже велику роль. Це маленький вогник у пітьмі, коли читаєш тобі стає навіть легше на душі й з цим ти розумієш, що треба іти у бій й звільняти землю», - пояснив Віха свою і побратимів мотивацію.