Лікувальна грязь це жирний мул, що складається з мінеральної основи (землі, піску, глини), яка обросла і склеїлася драглистими органічними речовинами. Утворення грязі відбувається в результаті розкладання живих організмів за умови відсутності кисню.

Сучасній медицині відомо майже все про походження, склад, властивості і механізми дії грязелікування. Експериментальними та клінічними дослідженнями доведена ефективність лікування пелоїдами (саме так ще називають лікувальні грязі) хворих з різноманітними захворюваннями запального, дистрофічного і судинного характеру. Так бальнеологічні курорти обов’язково рекомендують хворим з ураженням периферійної нервової системи, хребта, суглобів, з наслідками травм та операцій, хворобами органів травлення тощо. Достеменно встановлено, що застосування лікувальних грязей чинить за допомогою комплексу своїх теплових, хімічних, механічних та інших властивостей суттєвий вплив на різноманітні функції організму: від нормалізації кровообігу та дихання, до покращення обміну речовин.

Інфрапелотерапія

Історія грязелікування нараховує понад тисячу років. Одним із перших методів її застосування були так звані єгипетські ванни. Добутий з дна річки мул мастився ескулапами на тіло пацієнта і, підсихаючи на сонці, перетворювався у потріскану кірку. Після закінчення процедури її змивали великою кількістю води. Ефект був більш ніж переконливим.

Методика інфрапелотерапії подібна єгипетському методу, але має наступні особливості: замість сонячних променів застосовуються штучні інфрачервоні і червоні промені; замість купання в солоному водоймі (лимані, озері) – обмивання під душем або в мінеральній ванні з температурою 33-35С.

 Інфрапелотерапія – технологія грязелікування в основі якої лежить нагрівання грязі регульованим потоком інфрачервоних променів безпосередньо на тілі пацієнта в спеціальній камері. Очевидна перевага штучних грязьових камер полягає в тому, що процедури можна проводити в будь-яку пору року, точно дозувати і не залежить від наявності сонячного світла.

Основні показання до інфрапелотерапії

1.Захворювання й ушкодження опорно-рухового апарату: артроз, артрит, поліартрит, поліостеоартроз, міальгія, міозит, тендовагініт, наслідки травм, остеохондроз хребта.

2.Захворювання периферичної нервової системи: невралгія, невропатія, плексалгія, радікулопатія, поліневропатія, периваскулярний вегетативний плексит.

3. Жіночі хвороби: хронічні форми пери- і параметрита, сальпінгоофорита.

4. Захворювання периферичних судин: облітеруючий ендартеріїт, посттромбофлебітичний синдром, хвороба Рейно.

5. Внутрішні хвороби: хронічний бронхіт, гепатит, коліт.

6. ЛОР - захворювання: фронтит, риносинусит, тонзиліт.

7. Шкірні захворювання.