телефон довiри - 1598
Україна, м. Київ, 01601, вул. Володимирська, 26
A-
A
A+
Українська
19/01/16 - 08:42

До місця служби його підлеглих нині прикована увага не лише співвітчизників, а й зарубіжної спільноти. На Сході суверенної України бойовики-сепаратисти разом з військовослужбовцями північної сусідки заради химерних державоутворень «ДНР» і «ЛНР» сіють горе й людські страждання у донецькому краї. Разом з іншими учасниками АТО на передовій гібридної війни терористам мужньо протистоять охоронці українських рубежів. В одному строю з ними і воїни Донецького прикордонного загону, яким з недавніх пір командує полковник Олег Бурда.

До місця служби його підлеглих нині прикована увага не лише співвітчизників, а й зарубіжної спільноти. На Сході суверенної України бойовики-сепаратисти разом з військовослужбовцями північної сусідки заради химерних державоутворень «ДНР» і «ЛНР» сіють горе й людські страждання у донецькому краї. Разом з іншими учасниками АТО на передовій гібридної війни терористам мужньо протистоять охоронці українських рубежів. В одному строю з ними і воїни Донецького прикордонного загону, яким з недавніх пір командує полковник Олег Бурда.

 

Сьогодні йому в службі не вистачає найголовнішого – часу в добі. Була б вона трохи довшою, значить і зробити вдалося б значно більше. А щоденна обстановка, яка змінюється ледве не кожної хвилини, вимагає від нього, командира, швидких і професійно виважених рішень. Саме від них найбільше залежить не так своєчасний розгляд службових паперів, як життя підлеглих, котрі під масованими обстрілами бойовиків несуть службу на блокпостах. Незважаючи на вогонь ворожих «Градів» і мінометів, дивуючи цивільних своєю витримкою, «зелені кашкети», як завжди, чітко й злагоджено виконують свої обов’язки на блокпостах і тимчасових пунктах пропуску. Тож і замало полковнику годин у добі. Постійно тримаючи під своїм контролем пульс всього організму – бойової життєдіяльності довіреного йому прикордонного загону – офіцер Бурда сам ніби увесь час перебуває на «передовій». За її боєготовність персональну відповідальність несе він – командир.

Цього навчали курсанта Олега Бурду – спочатку у прикордонному училищі, а згодом, після восьми років служби з охорони державного рубежу, на першому факультеті Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

– Дружина Олена Валентинівна як військовослужбовець залишалася у Березинському прикордонному загоні, – згадує полковник, а я, батько семирічного сина, на стаціонарному відділенні нашого вишу настійливо «гриз граніт» академічної науки.

Пізніше, коли в далеко не мирній обстановці йому доведеться отримані знання застосовувати на практиці, Олег Вікторович словами вдячності на раз згадуватиме своїх наставників. Військовий вишкіл старших офіцерів приніс свої результати. Під його безпосереднім керівництвом уперше було створено суцільну систему прикордонного моніторингу берегової смуги та  висвітлення надводної обстановки в акваторії Таганрозької затоки Азовського моря.

Довелося полковнику брати активну участь у посиленні охорони кордону на загрозливих напрямках Луганського прикордонного загону, коли на початку липня минулого року в районі населеного пункту Юганівка серед глибокої ночі бойовики розпочали масований мінометний обстріл розташування зведеного загону прикордонного угруповання «Північ». Завдяки своєчасним рішучим діям старшого офіцера Олега Бурди озброєним нападникам не вдалося зненацька захопити та розгромити підрозділ «зелених кашкетів». Проте сам полковник отримав осколкове поранення голови, тож після бою його евакуювали до Центрального військового госпіталю ДПСУ.

Минулого року йому довелося командувати підрозділом прикордонного контролю в пункті пропуску «Ізварине­Донецьк» (РФ), персонал якого, згідно з укладеними домовленостями, здійснював контроль переміщення гуманітарних вантажів для Донецької та Луганської областей, що прямували з території Російської Федерації. У незвичних, морально нелегких умовах, серед ворожо налаштованих до українських прикордонників вояків, на чужій території Олег Вікторович та його підлеглі гідно виконували поставлені перед ними завдання.

Незважаючи на те, що контроль українських «зелених кашкетів» за гуманітарними конвоями росіян практично відбувався в режимі візуального спостереження, добре спрацювала їхня пильність. А робити професійно обґрунтовані висновки для подальшого їх використання досвідчений штабіст полковник Бурда мав уже неабиякий досвід.

До складу очолюваної ним групи входили військовослужбовці Харківського та Сумського прикордонних загонів. А на своїх перших помічників – офіцерів Валентина Примака, Олексія Шарапу, Олександра Парченка, Олександра Драгуна й Олександра Бондаренка – у вирішенні службових питань полковник міг покластися як на себе. Був упевненим, що за його командою: «Ні кроку назад!» кожен до останнього залишатиметься вірним обов’язку захисника рубежів Вітчизни.

У жовтні минулого року Олегу Вікторовичу виповнилося сорок чотири роки. Двадцять шість із них віддано службі. Чи не жалкує він, що найкращі роки пройшли у військовому строю, де кожен день регламентований статутними вимогами?

– Я радий, що саме так склалася моя доля, – щиро зізнається полковник. – На кордоні знайшов своє життєве покликання. Наш кордон завжди був сильним не так своїм озброєнням, як духовно­моральною відданістю його охоронців довіреній справі. Прикладом у цьому, насамперед, повинні бути офіцери – люди честі. А найточнішими терезами її виміру у нинішній тривожний час є те, як вони діють, виконуючи свої обов’язки не в тиші службових кабінетів, а в нестандартних ситуаціях, особливо в бойовій обстановці.

Усі роки служби офіцер Олег Бурда, розпочавши професійну кар’єру військового заступником начальника прикордонної застави, а згодом уже на керівних штабних посадах на східній ділянці державного рубежу, підсвідомо готував себе до цього випробування.

Нині у його службовій атестації зазначено, що «полковник Бурда О.В. проявляє високий професіоналізм у підтриманні належної боєготовності підпорядкованого йому персоналу, мужність і самовідданість при виконанні завдань з охорони і захисту державного кордону України». Мабуть, ці ознаки офіцерської гідності найбільше й враховувалися керівництвом ДПСУ, коли розглядалося питання про призначення полковника Олега Бурди начальником Донецького прикордонного загону.

Сьогодні його підрозділи перебувають на одному із найнебезпечніших напрямків – на передовій гібридної війни з проросійськими бойовиками. Віднедавна «зелені кашкети» спільно з іншими державними органами у зоні АТО стали виконувати ще й контрольні функції на лінії розмежування. До нових обов’язків додалося й особистої відповідальності командира.

На що очікує полковник у майбутньому? Проявляючи непоказну турботу про безпеку підлеглих під час служби на обстрілюваних бойовиками із «Градів» блокпостах, він мріє про головне – відновлення на Сході країни її державних кордонів.

А поки що кожну добу життя начальника прикордонного загону офіцера Олега Бурди визначає оперативна обстановка у бойовому протистоянні його підлеглих з ворогом, що веде неоголошену війну з українською незалежністю.                         

Нещодавно за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність Військовій присязі Указом Президента України полковник Олег Вікторович Бурда нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

* При використанні матеріалу гіперпосилання на цю сторінку обов'язкове

+ Розгорнути меню