Протистояння: Донеччина

НАЗАД
17 червня 2014 15:06

Напруга у східних регіонах країни, на жаль, не падає. Щодня із охопленого державовбивчим протистоянням Донбасу доносяться сумні звістки про бойові зіткнення та непоправні людські втрати. Та ще й на тлі тривожної інформації продовжують лунати аж ніяк не коректні оцінки діяльності прикордонників. Мовляв, ситуація на межі України з Росією вийшла із–під контролю вітчизняної Прикордонної служби. І там начебто уже повною мірою господарюють терористи–бойовики, яким ніхто й ніщо не заважає отримувати російські підкріплення. Про те, як же бачиться обстановка на підконтрольній ділянці безпосередньо з місця подій сьогодні розповідає начальник Донецького прикордонного загону полковник Юрій Лисюк.

Напруга у східних регіонах країни, на жаль, не падає. Щодня із охопленого державовбивчим протистоянням Донбасу доносяться сумні звістки про бойові зіткнення та непоправні людські втрати. Та ще й на тлі тривожної інформації продовжують лунати аж ніяк не коректні оцінки діяльності прикордонників. Мовляв, ситуація на межі України з Росією вийшла із–під контролю вітчизняної Прикордонної служби. І там начебто уже повною мірою господарюють терористи–бойовики, яким ніхто й ніщо не заважає отримувати російські підкріплення. Про те, як же бачиться обстановка на підконтрольній ділянці безпосередньо з місця подій сьогодні розповідає начальник Донецького прикордонного загону полковник Юрій Лисюк.

 

– Юрію Олександровичу, яка ситуація складається сьогодні для Донецького загону по обидва боки кордону?

– Якщо коротко, то тривожна. Із російської сторони ми спостерігаємо хоча й зменшення військового угрупування, але констатувати його повномірне відведення углиб території Росії поки що не можемо. Водночас у прилеглих до кордону українських районах теж далеко від реального спокою. Причому особливо це відчувається на лівому фланзі загону. Екстремістськи налаштовані громадяни тут виставляють свої блокпости та блокують дороги, які ведуть до кордону.

Не виключено й можливість блокування військових містечок наших підрозділів. Поки що такого немає, проте ймовірні спроби перетину держкордону членами терористичних угрупувань, зокрема й зі зброєю. Тому кордон охороняється посилено. Отже, ні про який контроль із боку терористичних угруповань на кордоні не йдеться. Наші військовослужбовці несуть службу на місцях та виконують завдання за призначенням.

 

– А пункти пропуску хоч трохи працюють? Адже окрім екстремістів кордон перетинають і звичайні громадяни за своїми мирними справами…

– Так, усі пункти пропуску діють у штатному режимі, за виключенням того, що розташований в аеропорту Донецька, де нещодавно проходили сильні бої. Отже, навіть за цих умов намагаємося мінімально утискати комфорт. Але при цьому максимально дбаємо про безпеку держави.

 

– Скажіть, як останнім часом складаються взаємини між прикордонниками та місцевим населенням? Є зміни?

– Звичайно, про загальну народну любов на тлі дії агресивної пропаганди не йдеться. І все ж – у переважній більшості випадків стосунки з мешканцями Донбасу складаються конструктивно. Люди здебільшого розуміють, що подальше протистояння в регіоні – це шлях у нікуди, це шлях до економічного занепаду та гуманітарної катастрофи. Тому з кожним днем ставлення до Прикордонної служби у жителів прикордоння покращується, вони бачать у нас своїх реальних захисників. Прикордонники ж у свою чергу продовжують підтримувати правопорядок у прикордонних районах і роблять все від них залежне для захисту миру та спокою.

 

– Позитивне ставлення до діяльності нашої Служби обмежується суто моральною підтримкою чи воно має й матеріальний вираз?

– Насправді є й те, й інше. Протягом останніх місяців на адресу загону надійшли харчові продукти, паливно­мастильні та будівельні матеріали, ліжка, матраци, бронежилети тощо. Причому – не тільки від органів влади, але й від колективів і власників підприємств різної форми власності та від приватних осіб. Ми усім вдячні. А керівництво області, крім іншого, зробило великий внесок у процес інженерного облаштування кордону. Так, за допомогою сучасних потужних екскаваторів уздовж державного рубежу на визначених напрямках було вирито протитанковий рів. Крім того, з метою унеможливлення безперешкодного перетинання кордону транспортними засобами, було виставлено бетонні блоки­тетраподи. 

Але допомагають прикордонникам не лише донеччани. Так, одне із приватних підприємств столиці подарувало загону автобус на 30 посадочних місць. А громадські організації Києва, Вінниці, Чернівців, Маріуполя, Кіровограда передали нам сто бронежилетів 4 класу захисту. Патріоти Кіровоградщини та Черкащини допомогли продовольством.

 

– Зброї, військової техніки та спорядження вистачає?

– Звісно, штатна стрілецька зброя у достатній кількості є. Але ж, виходячи із реальних загроз, нам потрібні бронетранспортери, інша броньована техніка та більша кількість групової зброї. Також необхідно забезпечити увесь персонал бронежилетами належного рівня захисту. Недостатньою також на нинішній час є кількість приладів нічного бачення та нічної стрільби й переносних тепловізійних комплексів.

 

– А рівнем інженерного облаштування Ви задоволені?

– У цьому напрямі зроблено вже досить багато. Проте до ідеального стану далеко. На часі – облаштування опорних пунктів для ведення оборони на ймовірних напрямках руху збройних груп против­ника та інженерних загороджень: ровів, загороджувальних парканів, загороджень з колючого дроту, малопомітних перешкод.

 

– Тепер щодо суто бойової підтримки. Наскільки Ви задоволені рівнем взаємодії з підрозділами інших силових структур, які беруть участь у антитерористичній операції на Донбасі?

– Ця проблема – одна із найбільших. Адже наші можливості були розраховані на режим охорони та захисту держкордону. Тож завдання щодо адекватного збройного протистояння з потужними угрупуваннями не стояло. Хоча нині вже обґрунтовано йдеться про необхідність переходу до повноцінної оборони кордону. І тут найбільш оптимальним варіантом є взаємодія та координація із формуваннями, які мають для цього усе належне. Адже ми маємо дивитися на ці процеси реально. Знімати сили з кордону для посилення своїх підрозділів, які потрапили у скрутне становище, ми не можемо, бо цим послабимо інші ділянки.

Зрозуміло, що формально передбачено: у разі потреби на допомогу нам мають приходити сили армії та Нацгвардії. Але на практиці  підмога від них надходить далеко не в потрібному обсязі та несвоєчасно. Тож сподіваємося, що такий підхід, зрештою, буде змінено.

 

–  Юрію Олександровичу, як змінилася обстановка на морській ділянці з передислокацією до Маріуполя загону Морської охорони з Керчі?

– Значно поліпшилася. Адже можливостей дивізіону катерів, який базувався у Маріуполі, на тлі загострення ситуації уже б бракувало. Тепер же кораблі та катери постійно несуть службу в морі. Вони повністю перекривають морську ділянку кордону у межах Донецької та Запорізької областей, відстежуючи морську обстановку, забезпечують безпеку плавання іноземних та українських суден. І це надто важливо. Одним словом – за морський напрямок можна бути спокійними.

 

– Чи фіксуються спроби агітації прикордонників з боку «Донецької народної республіки» про перехід на бік сепаратистів?

– Тут скоріш йдеться не про агітацію, а про брутальний шантаж та примус. Представники ДНР декілька разів приїздили до наших підрозділів і висували вимоги щодо переходу до них на службу. У разі відмови погрожували застосуванням сили. Зафіксовані також анонімні телефонні дзвінки до чергової служби загону. Зокрема, невідомі цікавилися чи будуть прикордонники присягати на вірність самопроголошеній «республіці». Після отримання відповіді починали лунати погрози. Проте після того як екстремісти усвідомили, що у цьому напрямку перспективи немає, швидко затихли.

 

– Чи готове командування загону до погіршення обстановки? Чи можливе повноцінне керування підпорядкованими підрозділами у разі захоплення екстремістами управління загону?

– По­перше, ми не збираємося здавати позиції. І готові до рішучих дій у разі, якщо терористи спробують вчинити будь-які агресивні спроби взяти управління під свій контроль. Та за всіх можливих варіантів розвитку ситуації підрозділи охорони кордону без керування не залишатимуться.

Отже сподіватимуся, що всі зусилля, які докладаються країною для стабілізації обстановки на Донбасі, зрештою, призведуть до того, що цей край нарешті повернеться до мирного життя. А ми – до штатного несення служби. Принаймні донецькі прикордонники роблять для цього усе можливе.

Популярні розділи та сервіси