Нещодавно творча група Інформаційного агентства Держприкордонслужби перебувала у відрядженні у зоні АТО. Під час роботи ми зустрілися з начальником Східного регіонального управління генерал–майором Олександром Біньковським, який саме здійснював чергову робочу поїздку до прикордонних підрозділів, що виконують завдання в бойових умовах. У силу напруженого графіка його роботи інтерв’ю «у полях» не стало нашою журналістською удачею, однак вдалося домовитися про ґрунтовну розмову на завершення нашої поїздки. Обіцянки було дотримано і вже у Харкові ми відверто говорили про здобутки й проблеми охоронців рубежу «воюючого» регіонального управління.

Нещодавно творча група Інформаційного агентства Держприкордонслужби перебувала у відрядженні у зоні АТО. Під час роботи ми зустрілися з начальником Східного регіонального управління генерал–майором Олександром Біньковським, який саме здійснював чергову робочу поїздку до прикордонних підрозділів, що виконують завдання в бойових умовах. У силу напруженого графіка його роботи інтерв’ю «у полях» не стало нашою журналістською удачею, однак вдалося домовитися про ґрунтовну розмову на завершення нашої поїздки. Обіцянки було дотримано і вже у Харкові ми відверто говорили про здобутки й проблеми охоронців рубежу «воюючого» регіонального управління.

 

 

 

 

– Олександре Анатолійовичу, перше запитання, безперечно, стосуватиметься оперативної обстановки на ділянці Східного регіонального управління. Які основні ви­ клики та загрози сьогодні є найбільш актуальними?

– Обстановка на сьогодні відома – вона складна й динамічна, адже у сфері регіонального управління є без- посередньо зона АТО, в якій несуть службу наші прикордонні підрозділи. Якщо конкретизувати, то пріоритетом нині є здійснення пропуску  осіб  і  транспортних  засобів на контрольних пунктах в’їзду–виїзду. Потік величезний, особливо це стосується донецького напряму – в середньому від 10 до 15 тисяч осіб щодобово перетинають лінію зіткнення. Окрім того, враховуючи оперативну інформацію, дані, які надходять від ЗСУ, інших правоохоронців іде активна підготовка бойовиків «ЛНР» і «ДНР» до можливих провокацій, особливо у найближчий період – до кінця травня. Тому ми готуємося здійснювати не лише свої прикордонні функції, а й захист та оборону окремих рубежів, визначених нам у зоні АТО, – це перше. По-друге, у нас є класичні ділянки кордону – це Сумський і Харківський прикордонні загони та північна ділянка Луганського прикордонного загону. Безумовно, пріоритети сьогодні безпекові. Враховуючи ситуацію у зоні АТО, опікуємося щільністю охорони кордону, серйозним посиленням людськими ресурсами, технікою та оперативною складовою на напрямах Гоптівка, Бачівськ, Велика Писарівка, Краснопілля й інших ділянках кордону. Особливу увагу приділяємо особам, які, можливо, причетні до терористичної діяльності та можуть провокувати конфлікти на території України. Тому досить щільно здійснюємо контроль другої лінії громадян РФ.

 

– Виклик перелаштування відомства на мілітарні рей­ ки припав саме на час Вашого керівництва регіональним управлінням. Як проводилася дана робота і чого вдалося домогтися у такі доволі стислі терміни?

– Враховуючи попередній досвід служби (в Адміністрації Держприкордонслужби на посаді начальника управління прикордонного контролю. – Ред.) можу сказати, що впродовж багатьох років значна увага українсько-російському кордону приділялася саме з точки зору демілітаризації. Ми намагалися будувати цивільні відносини, підписували угоди про спільний контроль, які на даний час не знаходять своєї реалізації, вели перемовини щодо спільного патрулювання. Проте, враховуючи ескалацію ситуації, торік ми перейшли до військової компоненти в охороні рубежу і правоохоронний аспект відійшов на другий план. Але по ділянці Сумського і Харківського загону правоохоронна функція не зменшується з тієї простої причини, що нам треба співпрацювати з іншими правоохоронними органами і здійснювати жорсткі режимні заходи у межах контрольованих прикордонних районів. Оборона – більше аспект прикордонної смуги, де можуть здійснюватися дії диверсійного характеру тощо. Відтак за цей рік зроблено величезну роботу у фортифікаційному обладнанні місць несення служби, пунктів пропуску та місць дислокації підрозділів.

 

– Окрім інженерного облаштування чималий поступ зроб­ лено і в напрямі технічного забезпечення вартових рубежу...

– Постачання броньованої техніки до Східного регіонального управління – питання, якому приділяється величезна увага з боку Голови Держприкордонслужби. Безпека особового складу сьогодні є чи не найважливішим нашим завданням. На деяких напрямах прикордонні підрозділи несуть службу безпосередньо на лінії розмежування. Як показує практика, при раптових обстрілах, при виконанні завдань з доставки особового складу чи матеріально-технічних засобів броньована техніка неодноразово рятувала життя бійців й істотно допомагала в критичних ситуаціях. Були випадки під- ривів техніки, коли без броні люди не мали б жодного шансу вижити. Причому сьогодні до підрозділів надходять не лише «Кугуари», а й броньовані зразки легкового автотранспорту, який дозволяє захистити людей від куль та осколків і оперативно проводити пошукові, розвідувальні заходи, а також здійснювати патрулювання певних ділянок.

 

– Нашій творчій групі довелося бути свідками обстрілу прикордонного контрольного поста зі стрілецької зброї та протитанкового гранатомета, і старший зміни прикордон­ них нарядів – молодий офіцер­прикордонник – дуже чітко, холоднокровно й професійно припинив рух транспорту, орга­ нізував оборону позицій та дав бій терористам. Як Ви оціню­ єте загальну адаптованість персоналу до таких умов, їхню готовність до роботи в критичних ситуаціях?

– Упродовж квітня у нас відбулася повна заміна особового складу підрозділів, які несуть службу в зоні АТО. Змінився як рядовий склад, так і керівна ланка. Звичайно, багато з них бойового досвіду не мають, тому сьогодні головним нашим завданням залишаються щоденні постійні тренування за ситуаціями, які можуть виникати. У цьому плані дуже цінною є робота керівників оперативно-військових відділів. Водночас практика показує, що особовий склад діє впевнено тоді, коли відчуває чітке конкретне керівництво, коли не пасують офіцери, а Ви мали змогу особисто переконатися, що вони діють впевнено і такі факти не можуть не тішити. Це молоді люди зі званнями лейтенанта, старшого лейтенанта чи капітана. Для них це вперше в житті, й відчуття страху нікуди не дінеться, це природньо. Але сьогодні я із впевненістю можу сказати, що морально-психологічний стан особового складу не викликає сумніву у тому, що ми зможемо гідно виконати поставлені перед нами завдання.

 

– Водночас значна частина персоналу, підпорядкованого Вам сьогодні, – це мобілізовані різних вікових груп, професій і соціальних прошарків. Наскільки якісним був цей добір і як люди адаптуються в підрозділах?

– За великим рахунком для нас це новий аспект взагалі, адже з часів незалежності України у нас не було досвіду мобілізації. Прикордонна практика у більшості новобранців відсутня. Їм важко звикати до тих умов, які висуваються, і непросто освоювати професійні прикордонні навики. Наприклад, для здійснення пропускних операцій необхідні вміння, які куються роками, а тут їх слід набути за короткий період часу.

Проблеми є і з дисципліною. Адже людям довелося докорінно змінити своє життя. Скажу так: людина, яка мобілізована приходить у зону АТО, має десь мінімум місяць, щоби психологічно звикнути взагалі до ситуації, до тих умов, в яких вона перебуває і паралельно набувати відповідних професійних навиків. Щоправда, у порівняні зі Збройними Силами чи Національною гвардією, нас здорово виручає потужний офіцерський корпус. У нас мобілізованих офіцерів, які керують безпосередньо підрозділами, дуже малий відсоток. А так як рівень підготовки все таки є, це дозволяє в короткий термін професійно підготувати людей, а також створити нормальну моральну атмосферу в колективах.

 

– Зараз на багатьох нарадах піднімається проблема зловживання алкоголем у зоні АТО, особливо серед мобілізо­ ваних. Я розумію, що це не наша вина, але з цим явищем, без­ умовно, треба боротися. Що робиться в даному напрямку?

– Дійсно, така проблема існує. Особливо зараз, коли хвиля добровольців зменшилася, і військкомати відбирають той людський ресурс, який є в регіоні. Звичайно, ми намагаємося по максимуму відсіювати тих людей, які за своїми морально- діловими якостями не можуть служити на кордоні. Але, як то кажуть, все не може бути бездоганним. І ті проблеми, які є в суспільстві, переносяться на нашу площину. Але це наші люди, і хочемо ми того чи ні, а ситуація складається така, що ми мусимо з ними працювати. Тим більше, що у порівнянні з іншими силовими відомствами у нас дана проблема не сто- їть так гостро. Там зазвичай мобілізованими керують такі ж мобілізовані, тож відбувається певне зрощення між рядовим складом і безпосередніми керівниками. В результаті немає того жорсткого реагування на порушення військової дисципліни. А як тільки в ланці молодших командирів починається замовчування негативних явищ, плачевні наслідки є прак- тично невідворотними. Відтак наша позиція проста: кожен керівник має дисциплінарні важелі, які можуть достатньо серйозно впливати на ситуацію в підрозділі й змушують підлеглих задуматися. Крім того, не потрібно забувати про стару прикордонну традицію, коли керівники працюють не лише безпосередньо з особовим складом, а ще й із сім’ями військовослужбовців. Доволі часто дзвінок від дружини чи, скажімо, батьків дає більший ефект, аніж нотації командирів.

 

– Нині на державному рівні піднімається питання бо­ ротьби з корупцією в лавах силових структур. Особливого резонансу набувають випадки зловживань у зоні АТО. Як про­ тидіють цьому явищу в Східному регіональному управлінні?

– Треба, як-то кажуть, не соромлячись бачити цю проблему. Якщо ми беремо безпосередньо зону АТО, то у зв’язку з припиненням масованого вогню інтенсивність руху тут збільшилася в рази. Відповідно, на контрольних пунктах в’їзду- виїзду утворюються черги. І ця ситуація зрозуміла тому, що у смузі безпеки ще немає тієї інфраструктури, яка є, наприклад, на класичному кордоні. Для того, щоб проїхати швидше або провезти вантаж через стаціонарні пункти контролю, чи поза ними зловмисники намагаються знайти контакт із представниками контрольних служб, пропонують їм кошти. Ми цю проблему бачимо і не вигороджуємо тих, хто піддався такій спокусі.

На сьогодні є декілька резонансних службових розслідувань: деякі ініціювали ми самі, з деякими нам допомагали колеги з інших правоохоронних органів. Запевняю, що всі винні будуть жорстко покарані. Пацифізму до окупантів, терористів та корупціонерів не буде! Якщо прикордонник спокусився на якісь кошти, то сьогодні людина проїде без перепустки чи провезе якийсь вантаж, а завтра вона провезе бойовиків, зброю, засоби терору тощо. Я вже не кажу про питання іміджу Державної прикордонної служби, який також страждає від таких горе-вояків.

 

– Я нещодавно був свідком однієї з виїзних нарад, де обго­ ворювалися питання облаштування на КПВВ сервісних зон. У якому стані ця робота зараз?

– Це питання було піднято перед керівництвом АТО. На спільній нараді ми ініціювали проведення комісійного об- стеження місць перетину громадянами та транспортними засобами лінії зіткнення. До нього залучалися й представники органів місцевого самоврядування. Враховуючи те, що ми заактували і побачили, Держприкордонслужба, Держслужба з питань надзвичайних ситуацій, районні, обласні адміністрації зараз вишукують шляхи для того, щоб зробити там хоча б мінімальні комфортні умови. Але за один день цього не зро- биш тому, що є об’єктивні і суб’єктивні причини.

 

– А взагалі як відбувається взаємодія з іншими силовими відомствами й керівництвом АТО, наскільки вона продук­ тивна, чи є якісь питання що потребують вдосконалення?

Я хочу сказати, що алгоритм такої взаємодії чітко відпрацьований з того моменту, як було створено структуру антитерористичного центру. На сьогодні зона АТО розбита по секторах, тому, відповідно, в їх межах є конкретика взаємодії між усіма, хто там функціонує. У штабі АТО постійно працює оперативна група від Адміністрації Держприкордонслужби. Що стосується безпосередніх керівників, починаючи з мене, моїх заступників, то ми налагоджуємо контакти особисто, проводимо зустрічі, наради, обмінюємося документами, тож жодних непорозумінь чи проблемних питань із нашими колегами не маємо.