«Сьогодні переді мною, як і перед тисячами юнаків, постало питання вибору подальшого життєвого шляху. Дуже скоро школа відкриє свої двері, а далі вирішувати мені. І я вже визначився. Моя мрія – служити на кордоні».

Про це пише у своєму листі учень 9 класу із Сумщини Едуард Шокола.

Він продовжує: «Кожен хлопчина в дитинстві мріє бути захисником своїх рідних і близьких.

Ще в ранньому дитинстві мені подобалися фільми про службу на кордоні. Коли я їх дивився, то завжди уявляв себе на місці головного героя-прикордонника. Я мріяв про те, як виросту і буду захищати всіх людей від злих ворогів і злочинців.

Я думаю, що служити в прикордонних військах дуже цікаво і відповідально. Прикордонник повинен бути сміливим, сильним, відважним, знати кілька іноземних мов, знати самому, дотримуватися і вимагати від інших людей дотримання законів своєї країни.

Я знаю, що для служби на кордоні обирають найкращих хлопців. По-перше, вони повинні бути фізично міцними і витривалими. Тому я кожен день роблю пробіжки і займаюся боксом. По-друге, вони повинні бути грамотними і розумними. Тому я намагаюся добре вчиться, вивчаю історію, англійську мову і комп’ютерні програми. По-третє, вони повинні бути патріотами своєї країни. Тому після закінчення школи, я мрію вступити до військового училища.

Служба на кордоні повна несподіванок, тому треба завжди бути напоготові. У разі нападу ворога, прикордонники першими приймають на себе бойовий удар. Їх завдання будь-якими способами не допустити проникнення ворога на територію держави, що охороняється ними. Це небезпечна професія. Виконання військового обов’язку на кордоні вимагає самовіддачі, самопожертви і непохитності при зустрічі зі смертельною небезпекою. Саме такими були прикордонники в далекому 1941 році. Вони першими прийняли на себе удар ворога .  Їх подвиг  безсмертний. Сьогодні  наша країна переживає нелегкі часи. Нелегко і прикордонникам. Та по при все, вони сумлінно охороняють державний рубіж.

Безумовно, кожна молода людина, готуючись піти  на строкову службу в армію або плануючи вступати до вищого військового навчального закладу, бачить себе в майбутньому  досвідченим воїном з безліччю нагород. Однак не всі долі військових складаються вдало: деякі потрапляють в полон, отримують поранення і навіть стають інвалідами, багато трагічно гинуть у ході виконання бойових завдань.

До всього цього потрібно бути готовим. Тимчасові труднощі - ніщо в порівнянні з  очима  матері , яка зустрічає свого сина.

Сувора дисципліна і спартанські умови дозволять сформувати твердий характер. Необхідно з малих років виробляти в собі пунктуальність і повагу до старших, якщо вирішив присвятити своє життя військовій службі».

Учень зауважує, що усвідомлює, що свою Батьківщину, як і свою сім’ю, треба берегти і захищати. «Тому що це те місце, де я народився і живу. Тут живуть мої батьки, друзі, знайомі і просто перехожі, яких я бачу кожен день по дорозі в школу. Багато з них мирно живуть, працюють, навчаються і не замислюються над тим, що їх спокійне життя цілодобово охороняється бійцями-прикордонниками.

Я люблю свою Батьківщину. Я – патріот своєї країни. Тому хочу своє життя присвятити такій важливій справі як охорона державного кордону.

Захист Батьківщини – ось чому я хочу стати військовим».

«Просто хтось повинен захищати Батьківщину. І краще, ніж син своєї Вітчизни це не зробить ніхто. Тому я і вирішив вибрати професію  прикордонника», - також написав у своєму листі Едуард Шокола, учень 9 класу Ворожбянської гімназії №4 із м.Ворожба Білопільського району Сумської області. 

Пишаємось такими учнями, які так щиро мріють захищати свою Батьківщину, і чекаємо після закінчення школи.