Учора, 26 вересня, в Луцьку відбулась акція «Шаную воїнів – біжу за Героїв України».

Більше 300 бажаючих взяли участь у заході, аби ще раз нагадати про ті події, які й зараз відбуваються на сході нашої держави.

Варто відзначити, що жодних обмежень для учасників не було, а тому, достатньо символічну дистанцію в 1200 метрів, долали як діти, так і дорослі.

До Театральної площі учасники забігу йшли гуртом – хто з сім'ями, а хто з колективами різних організацій та спортивних команд. Прикордонники Луцького загону теж взяли участь у всеукраїнському патріотичному забігу.

Як зазначив начальник управління у справах молоді та спорту Волинської облдержадміністрації Ігор Дмитришин: «Кожен спортсмен біжить за визначеного героя, нашого волинянина. Ми маємо 227 загиблих воїнів і трішки більше 300 зареєстрованих учасників забігу. Кожен міг самостійно вибрати за якого героя пробіжить дистанцію. Приємно бачити тут багатьох прикордонників. Тим більше, що двоє їхніх колег – Сергій Гулюк та Сергій Киричук поклали свої життя задля збереження територіальної цілісності нашої Батьківщини».

На початку заходу присутні виконали Гімн України, хвилиною мовчання вшанували загиблих воїнів та поклали квіти до Стели «Героїв небесної сотні».

Звичайно, головною метою забігу було не подолання невеликої дистанції, а віддання шани тим, хто поклав своє життя за нашу Батьківщину. Ці слова підтвердив і прикордонник підполковник Василь Салівончик: «Сьогодні біг не за себе, а за своїх хлопців, котрі загинули в зоні проведення АТО/ООС. Перш за все, це колеги-прикордонники Сергій Гулюк та Сергій Киричук, а також за багатьох бойових побратимів. Я пробіг цю дистанцію за всіх тих, хто поклав своє життя за нашу Україну».

Також, долучилася до заходу прикордонниця, майстер спорту та чемпіонка світу з кікбоксу, Софія Доманська. «Емоції фантастичні, адже це перший забіг, у якому я брала участь. До того я чула від своїх спортивних друзів та колег на роботі про подібні заходи. Стосовно свого номера, то я бігла за Сергія Гулюка – прикордонника, який загинув у зоні бойових дій у 2014 році. Ви знаєте, дуже моторошно, коли колеги розповідають про місця своєї служби, участь у боях. Дуже багато військовослужбовців потрапляли в страшні ситуації та боролися за власне життя. Це завжди викликає «мурашки по шкірі», стає лячно й не хочеться, щоб це було в нашій країні. Хочеться, щоб війна в нас завершилася», – відверто розповіла Софія.

Справді, вже більше 6 років наша Батьківщина змушена обороняти свою цілісність від загарбника, жертвуючи життям своїх найкращих синів і доньок. І про це не можна забувати, адже без них не було би й країни. Ідея з перенесенням імен загиблих воїнів на номера ще раз нагадує про те, що герої не вмирають – вмирають вороги.