Вже понад 2100 ексклюзивних пар рукавичок від Валентини Михайлівни Мазурик поповнили зимові гардероби військових.

Хвилююча та зворушлива історія про 62-річну волонтерку Валентину Михайлівну Мазурик, яка ще у дитинстві втратила зір, а нині навчилася в'язати рукавички для Захисників України. На її рахунку вже понад 2100 пар ексклюзивних рукавичок, переданих українським військовим.

Сьогодні, у Міжнародний день волонтера, розповімо про волонтерку з Луцька Валентину Мазурик.

Зайняття благодійністю – для жінки – справа життя. Не зупинила добродійницю навіть її незрячість. Валентина Михайлівна в’яже рукавички й передає їх захисникам України.

Народилася жінка у Старовижівському районі на Волині. Останні 18 років проживає у Луцьку. В 3-річному віці Валентина перехворіла на грип, який дав ускладнення на очі, і вона почала втрачати зір. Після 10 перенесених операцій зір врятувати так і не вдалося – Валентина зовсім перестала бачити.

Сьогодні жінці 62 роки, у неї дорослі син та дочка. Син з перших днів війни пішов добровольцем на схід, тому волонтерка не з чуток знає про умови служби на передовій та потреби бійців.

Валентина вирішила для себе, що має допомагати тим, хто захищає нашу Україну.

Тоді мужня жінка почала вчитися в'язати. Тож, щоб навчитися цьому ремеслу, Валентина Михайлівна запаслася терпінням, адже, щоб освоїти ази в'язання їй знадобилося близько 10 місяців, тому що не так легко наосліп справлятися з нитками та спицями.

Та непереборне бажання допомогти військовим й наполеглива праця допомогли їй стати справжньою майстринею.

І ось вже шість років жінка наосліп в’яже рукавички захисникам України, працюючи інколи по 12-14 годин на день.

Понад 2100 ексклюзивних пар рукавичок від Валентини Михайлівни поповнили зимові гардероби військових.

Рукавиці практичні, адже змайстровані враховуючи специфіку виконання завдань військовослужбовцями – щоб можна було відкритими пальцями працювати. Кольори теж підібрані так, аби підходили до місця та умов несення служби.

«Скільки можна – стільки я й в’яжу. Дуже важливо, щоб ті, хто на передовій, відчували підтримку. Я хочу аби війна скоріше закінчилась. Якщо кожен буде для цього робити хоч щось, то може вона і закінчиться трішки скоріше», – розповідає Валентина Мазурик.

Разом з теплими аксесуарами, вкотре відправленими бійцям, Валентина Михайлівна залишила послання захисникам – слова подяки та віршовані рядки:

«Хай зігрівають взимку Ваші руки й серця

Оберегом же будьте ви нашим бійцям.

Перемогу здобудьте, забуваючи втому,

Повертайтеся швидше всі здорові додому».

В’язані вироби нещодавно отримали від Валентини Мазурик й прикордонники Луцького загону. Найближчим часом їх відправлять тим, хто захищає кордони нашої держави на східних рубежах.

Дякуємо Валентині Михайлівні за її кропітку працю та допомогу, нехай всемилостивий Господь дасть Вам здоров'я та довголіття!