Вже незабаром Державна прикордонна служба буде святкувати 100-річчя із Дня створення Корпусу кордонної охорони УНР (ККО). На противагу існуючому святу – Дню прикордонника, вставленому за радянською інерцією, ця подія має виключно національний та українськ

Вже незабаром Державна прикордонна служба буде святкувати 100-річчя із Дня створення Корпусу кордонної охорони УНР (ККО). На противагу існуючому святу – Дню прикордонника, встановленому за радянською інерцією, ця подія має виключно національний та український контекст. І найголовніше – переможні бої, у яких брали участь підрозділи ККО у квітні 1918 року, дають право сучасним прикордонникам робити це з гордо піднятою головою…

Одним з визначних пунктів формування уявлень про встановлення кордонів УНР та демаркацію кордону з Росією стали операції українських військ у квітні 1918 року під час Першої українсько-більшовицької війни. Під час визвольного походу українських армій за визволення Донбасу та Криму особливу роль відіграли війська Запорозького корпусу. Корпус при підтримці союзницьких німецьких та австро-угорських військ, що у березні 1918 року вступили в Україну на реалізацію умов Берестейського мирного договору, в короткі терміни звільнив Донбас, вийшов на державні кордони України та захопив Крим. 

10 квітня 1918 року генералові Олександру Натієву належало виділити з Запорозького корпусу окрему групу, забезпечену всіма видами зброї на правах дивізії під командуванням полковника Петра Болбочана. Перед ним поставлене окреме стратегічне завдання: випереджаючи німецькі війська на лінії Харків-Лозова-Олександрівськ-Перекоп-Севастополь, звільнити Кримський півострів від більшовиків та захопити Севастополь.

Ще одна група Запорізького корпусу під командуванням особисто генерала Натієва мала вирушити у напрямку Лозова-Слов'янськ для звільнення від більшовицьких частин Донецького басейну і виходу на державний кордон України. Організацію та відрядження цього формування запорожців проводив сам генерал Натієв та командир 3-го Гайдамацького полку полковник Володимир Сікевич.

З 2 квітня 1918 року В. Сікевич очолив Слов'янську групу Окремої Запорізької дивізії Армії УНР у складі трьох піхотних, гарматного та інженерного полків, яка мала завдання звільнити Донбас. 15 квітня війська під його командуванням зайняли Барвінкове, згодом здобули Слов'янськ, Бахмут, Микитівку, ст. Колпаків. 26-30 квітня частини групи вийшли на кордон з Росією.

Зі спогадів В. Сікевича: «Я відчув справжню радість, коли 26 квітня 1918 року на залізничній станції «Kолпакове», на кордоні земель українських і війська донського, я виставив сторожу від Богданівського полку, дві гармати батареї Одинця й під їх салют розвинув наш прапор і встромив його на кордоні. Тут фактично, так би мовити, намацально, я відчув як відділяються землі України від чужих земель».

30 квітня 1918 року запорожці групи полковника Володимира Сікевича вийшли до кордону з Доном. Після зайняття Гайдамацьким полком станції «Колпакове» війська припинили переслідування більшовиків. 

Полковник В. Сікевич згадував: «Козаки принесли два високі стовпи, вималювали їх на жовто-блакитну фарбу, яку знайшли на станції, на кожному з двох стовпів намалювали тризуби, а під ними написали «У.Н.Р.», а до стовпів прибили патики з нашим рідним державним прапором! Священник відслужив молебен, окропив святою водою прапори. Коли козаки догори підняли й закопали стовпи в землю, музика заграла наш гімн, гармати дали салют, а козаки крикнули могуче «Слава!».

Згодом полковник В. Сікевич брав участь в організації оборони східних кордонів Української держави.

Таким чином, 100 років тому, у квітні, українські війська встановили свої символи на кордоні держави. Це була справжня перемога Держави Україна та її війська…