(ВІДЕО) 11 липня 2014 року о 4:00 російська артилерія здійснила ракетну атаку на табір українських військових під Зеленопіллям
НАЗАД«Гради» та міномети «працювали» по підрозділах ЗСУ та Держприкордонслужби України з території РФ.
«Ми дізналися, що курсанти Ростовського училища здавали екзамени, так звані «іспити попадання в ціль», - розповідає прикордонник Володимир Харченко.
Результат «іспитів» - десятки загиблих та близько 100 поранених українських військових.
«Нам незрозуміло було, що це по нам стріляють. Ми думали, це наша артилерія працює. Вже перед обличчям були «спалахи» і все над тобою літало, то було дуже жахливе враження», - згадує прикордонник Олексій Лупан.
Артобстріл під Зеленопіллям став доказом причетності російської армії до війни на сході України. Міф про «воюючих шахтарів» і «трактористів» було розвіяно.
Від ракетного удару загинув легендарний полковник Ігор Момот.
«В той час в наметі знаходився я також з полковником Момотом. Там було пряме влучання ракети 122 мм прямо під кут намету, де розташовувався Ігор Федорович», - розповідає прикордонник Ігор Волошин.
Ще чотири прикордонники: Павло Лазаренко, Олег Глущак, Дмитро Сирбу та Вільгельм Штольцель загинули разом зі своїм командиром.
Того ж дня за 25 кілометрів від Зеленопілля – під «Довжанським» загинули ще два прикордонники, їм до ротації залишалося 2 дні. Прикордонники йшли на допомогу військовослужбовцям ЗСУ, блокпост яких обстріляли терористи. Сержант Василь Поляков, 23-річний воїн з Одещини, першим зіскочив з БТРа, щоб надати допомогу пораненому. З’ясувалося, що допомога йому вже не знадобиться і Василь вирішив хоча б забрати тіло. В той момент пролунав постріл ПТУРа у БТР, який забрав життя 29-річного старшого сержанта Анатолія Луцка з Кіровоградщини. Василь Поляков спробував дістатися до другої бронемашини, але цю спробу обірвав ворожий постріл, який влучив у потилицю захиснику України.
Сьогодні в органах Державної прикордонної служби України, меморіальних комплексах та на місцях поховань воїнів проходять заходи з вшанування їх пам’яті.
Герої не вмирають.
Відгуки та коментарі