На Сході України триває військове протистояння, де мужньо захищають рідну землю її кращі сини. Проте, навіть незважаючи на обстріли ворога, прикордонники не стоять осторонь горя мешканців багатостраждального Донбасу. Зокрема, наші вояки рятують людей і гасять пожежі в їхніх обійстях. Одним із таких героїв є старший сержант Дмитро Консевич

На Сході України триває військове протистояння, де мужньо захищають рідну землю її кращі сини. Проте, навіть незважаючи на обстріли ворога, прикордонники не стоять осторонь горя мешканців багатостраждального Донбасу. Зокрема, наші вояки рятують людей і гасять пожежі в їхніх обійстях. Одним із таких героїв є старший сержант Дмитро Консевич

Механік­водій БТР-80 старший сержант Дмитро Консевич вже 8 років проходить службу в прикордонному відомстві. Вся його діяльність пов’язана з бойовою технікою. 2001 року, коли був призваний у Збройні Сили України на строкову, пройшов непоганий вишкіл у 169-му Навчальному центрі «Десна». Там довелося оволодіти всіма видами бронетехніки.

Під час виконання завдань у складі оперативно-бойової прикордонної застави в зоні АТО на ділянці Луганської області в районах населених пунктів Станиця Луганська та Красноталівка його броньована машина була оберегом від ворожих куль. Взагалі цей прикордонний підрозділ за час перебування у відрядженні більше десяти разів був підданий нищівному артилерійському обстрілу терористів. На щастя, особовий склад на той період втрат не поніс, мав тільки 6 легкопоранених, 12 контужених та 1 травмованого бійців.Надовго закарбувався в пам’яті Дмитра Консевича нічний обстріл 22 червня з систем залпового вогню в районі населених пунктів Колесніковка та Юганівка. Саме по закінченні якого він із групою прикордонників, проявляючи мужність і рішучість, евакуювали з палаючих будинків жителів прикордоння, надавши їм першу медичну допомогу та таким чином врятувавши життя.

Згадуючи день перебування на «лінії вогню», старший сержант розповідає про це так:

– Нічну тишу розірвали перші залпи БМ-21 «Град». За розпорядженням командира біжу до водія другого БТР-80 сержанта Леоніда Лінника, котрий перебував за 100 метрів у лісопосадці та не виходив на зв’язок. З’ясувавши, що все в порядку, тільки у радіостанції «сіла батарея», побіг назад. Ледве встиг дістатися до своєї позиції, як розпочався другий залп. Впавши на землю заповз до захисного бліндажа. Уже звідти побачив загорання будівель села Колісніковка, що знаходилося за 150 метрів від наших позицій і 600 метрів від державного кордону. Прихопивши з собою додаткову радіостанцію, знову біжу до товариша. В цей час язики полум’я вже «жерли» будівлі дачного масиву, звідти було чутно плач і крики людей. Ні секунди не вагаючись, виходжу по радіостанції на старшого, щоб взяти дозвіл на надання допомоги цивільному населенню.

– Ще четверо чоловіків зі мною побігли до палаючих помешкань. Коли біг навпростець до села помітив за околицею Колісніковки ймовірного корегувальника вогню, що вівся з території РФ, який поспішно втікав на «Жигулях» углиб України.

– Крім нас на локалізацію пожежі та надання необхідної допомоги до місцевих жителів прибігли військові з батальйону територіальної оборони, що дислокувався неподалік. Діставшись до центру села та палаючої будівлі ми з товаришами відтягнули в безпечне місце поранену бабусю. Привівши її до тями, почули перші слова «Ой, людоньки! Там же худоба моя!».

Старший сержант Консевич не розгубився, підбіг до хліва, де вже палав дах, збив замок із дверей, відв’язав корову та випустив свійську птицю подалі від небезпеки.

Хочеться додати до розповіді співрозмовника, що прикордонники в цю ніч витягли з­під уламків розбитих будівель ще декількох мешканців села та взяли участь разом з іншими у пожежогасінні.

Вже після повернення зі шпиталю, де старший сержант Дмитро Консевич лікувався після отриманих травм на Сході України, на урочистому зібранні колективу Північного регіонального управління за проявлену мужність і героїзм йому було вручено державну нагороду України – медаль «За військову службу Україні».