Всеукраїнська організація ветеранів-прикордонників

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Шановні побратими – ветерани Збройних Сил, Національної гвардії, ветерани АТО!

Подив, обурення, біль – ось ті відчуття що охопили ветеранів-прикордонників коли ми отримали інформацію про засудження героя АТО старшого солдата Колмогорова Сергія Валерійовича за те, що він чесно і самовіддано виконував  свій священний обов’язок із захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

Не вкладається в голові як могло статися, що військовослужбовець під час неоголошеної війни Українським судом визнаний винним у навмисному вбивстві. Прикордонник засуджений на 13 років ув’язнення за те, що виконав наказ зупинити машину з поплічником терористів, який діяв на користь сепаратистам.

Те, що трапилося з Сергієм Колмогоровим неможливо оцінювати у відриві від тієї обстановки, що склалася влітку-восени 2014 року, і коли Сергій служив у складі мобільної застави територіального угруповання «Кордон».

Їх підрозділ базувався на хуторі Шевченко і патрулював 30 кілометрову дільницю українсько-російського кордону.

Вони неодноразово бачили, як росіяни розстрілюють з «Градів» нашу територію, а 23-24 серпня стали свідками входження до Новоазовська регулярної російської армії.

На початку вересня російські бойові та десантні кораблі стали на рейді в нейтральних водах на напряму Маріуполя, розстріляли прикордонний патрульний катер.

7 вересня 2014 року прикордонний наряд побачив легковий автомобіль, який у безлюдному місці подавав сигнали фарами у бік моря та автомобіліст веде перемовини мобільним телефоном.  З метою перевірки осіб, що знаходилися в автомобілі наряд вирушив до них. Побачивши прикордонників водій стрімко сів у машину і на великій швидкості вирушив з місця.

Патрульна група до якої входив Сергій Колмогоров отримала наказ затримати автомобіль «Шкода Рапід» з київськими номерами, що проскочила блок-пост і на великій швидкості уходить від переслідування.

Наказ був ясним, конкретним і не передбачав подвійного тлумачення.

Почувши наказ прикордонники вирушили до дороги і стали на шляху автомобіля. Коли «Шкода» з’явилася із за повороту, прикордонники подали сигнал про зупинку, здійснили кілька пострілів у гору, і тільки коли автомобіль не зупинився і на великій швидкості намагався втекти –  відкрили вогонь по колесах.

Машина зупинилася, водій отримав кілька пошкрябин, але пасажирка, як пізніше виявилося дружина водія – загинула.

Старший солдат Сергій Колмогоров захищав суверенітет та територіальну цілісність України у складі прикордонного наряду. Ним повністю було дотримано усі вимоги наказів та інструкцій щодо застосування зброї. Зброю було застосовано правомірно, проти ворогів держави, які діяли на користь сепаратистів. І, як підсумок – «потерпілий» сепаратист, що став громадянином Росії на волі, а прикордонник, який чесно виконував свій обов’язок – за гратами.

Ми, ветерани, що віддали більшу частину свого життя служінню Батьківщині, не на словах а на ділі застосовували зброю проти ворогів держави і порушників кордону не розуміємо чому держава, за яку бійці віддають своє життя кидає їх на розправу заангажованих, не чистих на руку суддів?

Для кожного прикордонника слова честь, присяга, обов’язок, виконання наказу – це не абстрактні поняття, а те чим ми живемо, за що віддаємо своє життя.

Справа Колмогорова на сьогодні це тест українській Феміді на непідкупність, неупередженість, на дотримання духу і букви Закону, і, в решті решт на державність.

Прийняте рішення – небезпечний прецедент, коли кожного учасника АТО можна притягнути до кримінальної відповідальності за навмисне вбивство!

Ми, ветерани-прикордонники закликаємо ветеранів Збройних Сил України, ветеранів Національної гвардії, ветеранів Афганістану, ветеранів АТО стати на захист свого побратима від свавілля та беззаконня «донецького» судочинства. Ми разом повинні врятувати чесного солдата, зупинити повзучий сепаратизм.

Слава Україні!

За дорученням громадської організації «Всеукраїнська

організація ветеранів-прикордонників»

Голова Комітету

генерал-лейтенант у відставці                                          А. Макаров