Точка опори: Кримські прикордонники знаходять підтримку та допомогу

НАЗАД
25 квiтня 2014 14:56

На адресу деяких керівників досі лунає критика щодо пасивності дій стосовно військових, які залишилися вірними українській присязі. Мовляв, і техніку вимушено залишили, і цінності присвоїв окупант. Прикордонникам вдалось уникнути багатьох цих проблем і оперативно розпочати діяльність на новостворених напрямах з мінімальними втратами. Проте основна цінність – це люди, які залишилися вірними народові та не зрадили Україні. Держава не залишилась осторонь, не кинула напризволяще своїх захисників. Комплексом організаційних і практичних заходів у цій площині займається група на чолі з заступником директора Департаменту персоналу Адміністрації Держприкордонслужби генерал-майором Юрієм Облауховим, який погодився відповісти на питання газети та роз’яснити кроки прикордонного відомства та дії держави у цій сфері.

На адресу деяких керівників досі лунає критика щодо пасивності дій стосовно військових, які залишилися вірними українській присязі. Мовляв, і техніку вимушено залишили, і цінності присвоїв окупант. Прикордонникам вдалось уникнути багатьох цих проблем і оперативно розпочати діяльність на новостворених напрямах з мінімальними втратами. Проте основна цінність – це люди, які залишилися вірними народові та не зрадили Україні. Держава не залишилась осторонь, не кинула напризволяще своїх захисників.  Комплексом організаційних і практичних заходів у цій площині займається група на чолі з заступником директора Департаменту персоналу Адміністрації Держприкордонслужби генерал-майором Юрієм Облауховим, який погодився відповісти на питання газети та роз’яснити кроки прикордонного відомства та дії держави у цій сфері.

 

 

 

 

 

 

– Товаришу генерал­майоре, Ви очолюєте робочу групу, яка займається широким спектром питань щодо наших військовослужбовців та членів їхніх сімей, які передислоковуються з Автономної Респуб­ліки Крим. Які завдання поставлені перед Вами?

– Робочу групу сформовано за розпорядженням Голови Держ­прикордонслужби ще 2 березня. Саме з того дня ми почали збір інформації, аналізували обстановку, доповідали керівництву пропозиції та висновки з багатьох питань.

До складу групи входять представники майже всіх департаментів і управлінь Адміністрації Держприкордонслужби, адже проблеми необхідно вирішувати різноманітні: від кадрових призначень до влаштування дітей наших прикордонників у дитячі садки та працевлаштування дружин. Головне наше завдання – оперативне вирішення питань соціально­побутового характеру персоналу, який прибув з Автономної Республіки Крим на материкову частину України в місцях розміщення передислокованих підрозділів.

 

– Групою створено базу даних щодо сімей військовослужбовців, вивезених на материкову частину України. Скільки людей вимушено змінили місця проживання?

– На сьогодні здійснено перевезення 495 членів сімей українських прикордонників. Серед них 252 дитини, з яких 144 – дошкільного віку, 91 – шкільного, 8 – студенти. 243 особи – жінки та чоловіки нашого персоналу.

З 15 березня людей почали розташовувати у відомчому клінічному санаторії «Аркадія», що в Одесі, а з 18 березня – у санаторії «Металург», що в Маріуполі. На сьогодні в них проживають відповідно: 111 та 73 особи. Частина людей оформили угоди оренди та винаймають житло, інші поки що проживають у батьків і родичів. Хочу також зазначити, що члени сімей прикордонників розміщені у санаторіях на безкоштовній основі, а тим хто винаймає житло, витрати компенсуватиме держава. У місті Херсон 11 сімей без­коштовно розмістило у себе місцеве населення.

Якщо зробити загальний аналіз вимушених переселенців, то картина виглядає наступним чином: переважна більшість – це сімейні прикордонники, котрі мають як мінімум одну дитину. Є багатодітні сім’ї, є родини, члени яких потребують постійного лікування, медичного спостереження або нагляду. Є діти-­інваліди.

 

– Юрію Івановичу, які конкретні результати щодо вирішення першочергових проблем родин нашого персоналу?

– Почну з дітей. Із 144 дітей дошкільного віку – 113 влаштовано в дитячі садки, решту, включаючи дітей 2­3­ох років, батьки вирішили доглядати самі або за допомогою родичів. 85 дітей шкільного віку вже навчаються, ще 6 буде влаштовано найближчим часом. Із 8 студентів 7 переведено у навчальні заклади, один завершуватиме цього року навчання у Криму.

Що стосується жінок, то 61 дружину прикордонників вже працевлаштовано. Це не так багато, всього чверть від загальної кількості, але комісія працює над цією проблемою.

 

– Ви як керівник робочої групи знаєте, що не всі сім’ї прикордонників переїхали на материкову частину до місць нового несення служби чоловіків. Яка доля цих родин у подальшому?

– Так, за нашою інформацією, ще 38 сімей військовослужбовців планують найближчим часом переїзд з території Автономної Республіки Крим. Ми внесли відповідні пропозиції щодо планування автотранспорту та отримали підтримку в цьому питанні від Міністерства інфраструктури. Дану інформацію доведено до цих сімей. Якщо вони будуть готові, ми практично забезпечимо ці заходи.

 

– Прикордонники організовано, без втрат, вивели людей і корабельно­-катерний склад з Криму. Телебачення дуже широко висвітлило цю подію. Але на телеекранах було видно, що морські прикордонники виснажені морально.

– Я був серед тих, хто першим зустрічав наш персонал на березі. Люди виконали свій військовий обов’язок, але скажу відверто: вони прибули не в найкращому настрої. Перебуваючи в Криму, прикордонники потрапили в інформаційний вакуум, адже не мали змоги дивитися українське телебачення, яке місцева влада вимкнула, пропонуючи взамін російське. Його у частині подачі новин адекватним назвати не можна.

Паралельно на наш персонал здійснювався шалений психологічний тиск з боку російських військовослужбовців. Штучно створена блокада була направлена на те, щоб дезорієнтувати українських військових, посіяти паніку, заставити зрадити та прийняти присягу іншій державі. У хід ішли різноманітні прийоми, включаючи банальний підкуп, або навпаки – залякування.

Витерпіти такий неприхований моральний прес було нелегко. Тому по прибуттю наших військовослужбовців на материкову частину, ми організували роботу психологів з нашим персоналом. Я ж зі свого боку, спостерігаючи таку картину, дав розпорядження встановити на кожному кораблі телевізор та забезпечити якісну трансляцію українських каналів. Люди, які перші дні жили на кораблях, мали змогу наочно переко­натися, що влада в Україні є, ніхто про військових не забув і репресій проти них не буде. Крім того, було організовано щоденну доставку свіжої преси, людям організовували триразове інформування з суспільно­політичного життя держави. Психологічна ситуація поступово почала нормалізовуватися.

Крім того, безпосередньо в нових місцях дислокації частин і підрозділів групами офіцерів Адміністрації Держприкордонслужби проведено зустрічі з соціальних проблем та індівудуальні співбесіди з усім без виключення персоналом, який прибув на материкову частину України.

Також у зв’язку з подіями, які відбуваються в країні, Державною прикордонною службою України організовано широку роботу зі збору благодійної фінансової та матеріальної допомоги прикордонникам і членам їхніх сімей, вимушеним залишити Автономну Республіку Крим.

 

– Товаришу генерале, скажіть, будь ласка, які теми для обговорень були найбільш актуальними?

– Під час проведення зустрічей із виведеним з Криму персоналом ми торкалися питань, пов’язаних з порядком виплати грошового забезпечення та підйом­ної допомоги по прибуттю на нове місце служби, компенсації за винаймання житла, сплати аліментів на утримання дітей, дій військовослужбовців щодо поновлення довідки кандидата на вступ на навчання до Національної академії Держприкордонслужби України, паспортної реєстрації за новим місцем проходження служби, здачі зовнішнього незалежного оцінювання, постановки на квартирний облік для отримання службового житла. Що важливо: фахівці не лише інформували, але й відразу надавали практичну допомогу у вирішенні поставлених питань, індивідуально аналізуючи конкретну ситуацію.

 

– Держава обіцяла матеріально підтримати наших військово­службовців, які перебували в Криму. Це виконано? Наскільки допомога суттєва?

– За рішенням Кабінету Міністрів України у березні 2014 року військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які проходять службу на території Автономної Республіки Крим, здійснено виплату додаткового грошового забезпечення. Щоб не було ніяких спекуляцій з цього приводу, поінформую більш детально та розтлумачу деякі моменти. Військовослужбовці Азово­Чорноморського регіонального управління та Сімферопольського прикордонного загону отримали два розміри місячного грошового забезпечення та додатково премію 2 000 гривень. Військовослужбовці Севастопольського, Керченського та Ялтинського загонів Морської охорони по одному місячному розміру грошового забезпечення і премію 2 000 гривень.

Не будемо забувати, що морські прикордонники отримують підвищене грошове забезпечення, тому є різниця у підході до умов виплат. Люди однаково страждали і на морі, й на суші. Тому і підтримка повинна бути однаковою. Без образ.

До того ж, наш персонал заохочено відомчими нагородами, ніхто не залишився поза увагою. Це, безумовно, позитивно впливає на настрій і дух військовослужбовців.

 

– Проблеми, які необхідно вирішувати у стислі терміни, не завжди знаходяться у площині компетенції прикордонного відомства. Які існують механізми співпраці?

– Нашу роботу поділено на кілька напрямів. Основні базуються на компетенції Державної прикордонної служби, інші вирішуються на міжвідомчому та державному рівнях. Наприклад, на державному рівні вирішувалося питання, а згодом підготовлено план щодо розміщення сімей військовослужбовців Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Державної служби з надзвичайних ситуацій, які виводилися з Криму та Севастополя, у регіонах України. Всі чітко розуміли свої дії, з регіонами було налагоджено механізм співпраці. Наприклад, Вінницька область спроможна розмістити майже 200 сімей прикордонників, Львівська – понад 300, Одеська – понад 800, Херсонська – понад 1000 тощо. Звичайно, нас цікавили прикордонні регіони. Географія розміщення, наприклад, сімей військовослужбовців Збройних Сил значно ширша.

Також Адміністрацією Держприкордонслужби направлено клопотання віце-­прем’єр­міністру України – міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово­комунального господарства щодо включення до пропозицій розміщення в регіонах України військовослужбовців і членів їхніх сімей з урахуванням можливостей подальшого проходження служби персоналу Керченського загону Морської охорони в санаторій «Металург» у місті Маріуполь на 70 осіб та виділення відповідного фінансування для їхнього проживання.

– Юрію Івановичу, прикордоне відомство постійно будує при наявності фінансування службове житло. Це враховано у пропозиціях?

– Так, обов’язково. На сьогодні Державна прикордонна служба України має власні об’єкти незавершеного житлового будівництва з високим ступенем готовності. Їх добудова дасть змогу отримати в цьому році 290 квартир та 110 кімнат для розселення сімей військовослужбовців, передислокованих з Автономної Республіки Крим. За нашими підрахунками потреба в коштах на завершення будівництва та реконструкції становить понад 65,6 млн. гривень. Такі значні кошти може виділити тільки держава, ухваливши відповідне рішення.

 

– У одній з відповідей Ви зауважили, що прикордонним відомством організовано широку роботу зі збору благодійної фінансової та матеріальної допомоги прикордонникам і членам їхніх сімей, вимушеним залишити Автономну Республіку Крим. Як відбуватиметься витрачання зібраних народом коштів?

– На сьогодні зібрано понад 2,5 млн. гривень. Це великі кошти й керівництво відомства розмірковувало, як справедливо витратити ці гроші адже вони призначені для всіх тих, хто виїхав на материкову частину України. І, звичайно, це повинно бути прозорим і справедливим процесом.

Було запропоновано багато варіантів: варіант однакового розподілу грошей на всіх, як найпростіший, ми відкинули, адже справедливості тут не буде. Не ображаючи нікого, хочу зауважити: потреби холостяка відрізняються від витрат на багатодітну сім’ю або родину, де є хворі члени родини чи діти-­інваліди. І таких сімей чимало.

Придбати матеріальні цінності – теж не вихід. Кожен бачить свої потреби по-­своєму і плани будує індивідуально. Саме з цих міркувань прийнято рішення про відправлення на місця необхідних вказівок. 16 квітня відповідні керівники отримали телеграму за підписом Голови Державної прикордонної служби України з організації роботи щодо надання допомоги персоналу ДПСУ. У цьому документі зазначено критерії, за якими буде визначатися індивідуальна допомога за рахунок благодійної фінансової допомоги.

Хотів би публічно їх зазначити: кількість членів сім’ї військовослужбовця (багатодітна сім’я, з урахуванням віку дітей); наявність дитини з вадами здоров’я (інвалід); наявність вагітної дружини; дружина не працює (не була працевлаштована); сім’я перебуває на окупованій території; власне майно не перевезено з окупованої території; уже отримували персональну допомогу від благодійних фондів (інших джерел).

Військовослужбовці звертаються рапортом до начальника, де ґрунтовно зазначають свої потреби згідно з визначеними критеріями. Керівники в свою чергу узагальнюють цю інформацію. І тільки після аналізу всіх без виключення звернень, буде прийматися рішення індивідуально по кожній сім’ї прикордонника. Всі наші дії по розподілу коштів будуть чесними та прозорими.

 

– У ЗМІ поширюється інформація щодо бажання деяких вітчизняних фондів, заможних людей та впливових бізнесменів точково фінансово допомагати окремим сім’ям, які цього вкрай потребують. Це відповідає реаліям?

– Звичайно, така практика стосовно сімей військових, в тому числі й прикордонників, які вимушено виїхали з Криму, існує. До честі таких меценатів вони не роблять зі своєї допомоги рекламу та не організовують публічні заходи. Алгоритм дій такий: до нас звертаються з пропозицією допомоги, ми з’єднуємо сім’ї з цими людьми і вони без посередників, напряму домовляються про конкретну допомогу. Головне, що є результати. Наприклад, один з фондів оплатив коштовне лікування дитині­інваліду нашого прикордонника. До того ж, ця сім’я є багатодітною і великих статків у них немає. Так що допомога була вкрай важливою.

Крім того, хочу розповісти про ініціативу наших польських колег. Наші західні сусіди на урядовому рівні прийняли рішення щодо безкоштовної реабілітації сімей наших прикордонників, які вимушено покинули Крим. Літом сім’ї військових на два тижні з розрахунку «мати + дитина» за складеним і погодженим з польською стороною графіком відпочиватимуть у реабілітаційному центрі прикордонників на території Польщі. Планується, що літаком з Одеси наших громадян перевезуть до місця проживання. Наші колеги надіслали офіційного листа, в якому крім запропонованої допомоги, розписали всю програму перебування. Крім медичних процедур, реабілітаційних заходів, психологічного розвантаження, програма перебування включає щоденне відвідування пам’ятних місць, екскурсій та ознайомлення з культурною спадщиною. Така суттєва допомога стане ще одним стабілізуючим фактором для родин наших прикордонників.

Відчуваємо ми допомогу і церкви. Від імені керівництва хочу подякувати Предстоятелю Української православної церкви Київського патріархату Патріарху Філарету, який передав прикордонному відомству патрульний автомобіль, кілька десятків комплектів спорядження та екіпірування для прикордонників одного з відділів прикордонної служби Південного регіонального управління. Техніку та майно придбано за гроші Київської Патріархії Української православної церкви Київського патріархату.

 

– Юрію Івановичу, роботу прикордонне відомство проводить колосальну, вирішуючи проблеми, як то кажуть, з коліс. Але все ж таки існують питання, які виходять за рамки повноважень Адміністрації Держприкордонслужби. На чому зосереджено увагу?

– Нагальними для нас є декілька проблем. Передусім ми пропонуємо прискорити та спростити процедуру оформлення договорів оренди житлових приміщень для тимчасового проживання військовослужбовців. Існуюча бюрократична практика затягує процес оформлення та викликає небажання багатьох власників квартир здавати в оренду своє приміщення за існуючих умов і зволікання.

Ми сподіваємося, що оперативно вирішиться питання додаткового фінансування з метою компенсації вартості проживання військовослужбовців та членів їхніх родин у санаторіях і компенсації за винаймання житла.

Було б доречним виділення коштів для закінчення будівництва об’єктів незавершеного житлового будівництва з високим ступенем готовності. Я на цьому питанні зупинявся вище. Вкладання там повинні бути істотні, але й віддача буде серйозною, адже допоможе вирішити соціально­побутові питання багатьом сім’ям прикордонників.

Популярні розділи та сервіси