Служать два товариша

НАЗАД
15 липня 2016 09:43

Наша розповідь про двох добровольців, земляків-патріотів, котрі в скрутний час не вагаючись стали на захист Батьківщини. Це 33-річний старший сержант Олександр Ярцев та 45-річний солдат Віктор Кушнір, які служать у комендатурі швидкого реагування Харківського прикордонного загону.

 

Уродженці Дніпропетровщини, на початку літа 2014 року вони добровольцями були призвані до лав 93-ої окремої механізованої бригади. Олександра Ярцева зарахували до     інженерного взводу. Віктор Кушнір поповнив саперний підрозділ, де навчився мінно-підривній справі. 

Наприкінці липня 2014 року командування бригади оголосило про створення зведеної роти, яка мала відправитися до зони АТО. Хлопці, не вагаючись, одними з перших записалися до її складу, та потрапили земляки у різні взводи. Уже початку серпня 2014 року їхній підрозділ вирушив на схід України. Прибули до містечка Старобешеве, що у Донецькій області. 12 серпня взвод Віктора Кушніра першим направили в район населеного пункту Грабське на виконання бойового завдання. Тут, пригадує Віктор, і відбулося перше бойове зіткнення     з ворогом, що вів мінометний обстріл їхніх позицій. Наші воїни мужньо тримали зайнятий рубіж і відповідали на атаки сепаратистів. Але так тривало недовго: 24 серпня, після                масованого артилерійського обстрілу, бойовики кинули в наступ танки. З’явилися перші загиблі, багато вояків отримали поранення. Це змусило підрозділ Віктора Кушніра з боєм відходити до Іловайська.

Тим часом взвод Олександра Ярцева, де він був заступником командира, 20 серпня 2014 року разом з добровольцями батальйону «Донбас» висунувся до Іловайська. 

– Коли входили у містечко, – розповідає Олександр, – супротиву ворога практично не зустрічали. Загони бойовиків, побачивши українських воїнів, одразу ж відступали. Обстановка різко змінилася 24 серпня. Після потужного обстрілу позицій наших військових та добровольців, ворог розпочав штурм Іловайська. Всі атаки сепаратистів було відбито. Така ситуація тривала до 28 серпня, коли обидва вояки з Дніпропетровщини були в самому місті, але перебували на різних позиціях. 

29 серпня 2014 року всі підрозділи, що знаходилися в Іловайську, отримали наказ залишити місто по так званому «гуманітарному коридору». Під час виходу, діляться спогадами Віктор і Олександр, бойовики відкрили шалений вогонь по тим, хто відходив. Гатили зі всіх видів зброї, артилерії та танків. Тоді в БМП Олександра Ярцева влучила мінометна міна, після чого машину довелося залишити і пробиватися до своїх пішки. Згадуючи ці події, він досі дякує «бойовій подрузі» за врятоване його і товаришів життя. 1 вересня знесилені, але нескорені, Олександр та Віктор у складі малих груп вийшли до розташування своїх підрозділів у м. Старобешеве. Звідси воїнів відправили до рідної бригади.

Після нетривалої відпустки хлопці повернулися до служби. Переживши Іловайський котел, вони вже не могли спокійно сприймати усе, що відбувається на Донбасі. На початку листопада 2014 року Віктор Кушнір у складі одного з підрозділів 93-ої ОМБР знову вирушив на захист територіальної цілісності країни. І знову на його долю випали найважчі перипетії цієї неоголошеної війни – оборона терміналу Донецького аеропорту. Спочатку, каже Віктор, планувалося проводити ротацію особового складу через тиждень, але сталося не так як гадалося. Відбивати атаки сепаратистів та російських найманців, які щодоби намагалися захопити аеропорт, довелося протягом 22 днів.

На початку грудня 2014 року «Козака» – це позивний Віктора Кушніра – по ротації з новим підрозділом замінив Олександр Ярцев. Прибулі обороняли летовище протягом 15 днів. Незважаючи на холод, труднощі з постачанням провізії, постійні обстріли, Ярцев та його побратими з честю виконали поставлене бойове завдання – не дозволили ворогу захопити ні клаптика рідної землі. 

Після ротації з Донецького аеропорту, земляки в складі своїх підрозділів ще протягом чотирьох місяців продовжували боронити рідну землю на Донеччині в районах населених пунктів Тоненьке, Піски та Авдіївка.

Навіть повернувшись до рідних домівок Олександр та Віктор продовжували підтримувати теплі стосунки. Одного дня їм зателефонував знайомий та повідомив, що в прикордонників формуються спеціальні підрозділи для виконання бойових завдань в АТО. Не зволікаючи ані дня, бойові друзі знову, як добровольці, звернулися до військкомату. У серпні 2015 року їх зарахували до складу прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського загону. Проходячи службу, Олександру Ярцеву та Віктору Кушніру довелося виконували завдання з охорони та оборони державних рубежів на Луганщині. Зараз вони активно діляться з товаришами набутим бойовим досвідом, чим заслужили особливу увагу в персоналу і командування підрозділу.

Нинішнього літа Олександр та Віктор повернуться додому. Як кажуть вони самі, дружини та діти приймають їхній вибір, хоч і скучають за дорогими їм людьми. До речі, 23-річний син Віктора Кушніра пішов стопами батька і зараз проходить службу в 93-ій ОМБР. А ми, кажуть Олександр та Віктор, перепочинемо трохи та, мабуть, повернемося до війська. Доки країна в небезпеці, ми повинні її боронити.

Популярні розділи та сервіси