Ви можете підписатись на поштову розсилку новин або іншої цікавої та корисної інформації
Захисний код*:
відписатись
20.04.2015
a
a
a
Серця відважні, руки золоті

У житті сержанта Резінкіна розпочався особливий період, коли його у складі групи прикордонників з впс «Харків» направили на посилення кордону в Луганську область.

 

Зовсім по-іншому в умовах бойової обстановки починаєш цінувати звичайні людські стосунки – моральну підтримку рідних, які далеко, та відчуття надійного ліктя товариша поруч. У Олексія Резінкіна в цьому плані був повний порядок: разом з ним боронити кордон у район Красної Талівки вирушив старший сержант Дмитро Коротков – товариш ще з дитячих років. Для друзів такий збіг обставин став додатковим фактором упевненості та спокою, адже вони постійно підтримували один одного.

Служба та побут у районі АТО були складними –постійна бойова обстановка, обстріли та відчуття небезпеки... Проте доля кидала Олексію не лише воєнні виклики. Однієї осінньої ночі прикордонники побачили полум’я, яке виривалося з одного з домів у селі Красна Талівка. Охоронці рубежу поспішили на допомогу. Біля палаючого будинку місцевого жителя почали збиратися люди, які розгублено дивилися на охоплену вогнем споруду.

Віддавши необхідні вказівки, хлопці у прикордонній формі вступили в двобій з вогнем. Олексій Резінкін та його товариш Дмитро Коротков знайшли драбину, піднялися на дах, зірвали лист шиферу щоб оцінити масштаби пожежі. Згодом, на прохання прикордонників, їм передали шланг та відро. Так було організовано ефективне пожежогасіння.

Військовослужбовці крок за кроком відвойовували у вогневої стихії територію будівлі. Діставшись через дах до коридору, друзі побачили чотири газових балони, на яких вже почала лущитися фарба... Їх вибух міг не лише знищити будинок, а й стати величезною загрозою життю усіх, хто гасив пожежу чи прийшов подивитися. Часу на роздуми не було, і Олексій з Дмитром продовжили свою справу з примноженими зусиллями, не замислюючись про власну безпеку. ...Вибухів балонів та людських втрат вдалось уникнути.

Обстеження будинку дало підстави стверджувати, що скоріше за все відбулося закорочення проводки. Вдячність місцевих мешканців за врятовані життя та погашену пожежу була невимовною і дуже доречною, адже наближалися зимові холоди.

Винахідливість і працьовитість в умовах, в яких опинилися прикордонники, стали дуже затребуваними. Завдяки цим якостям Олексій Резінкін подарував тепло своїм колегам. Під час відпочинку він із підручних матеріалів змайстрував універсальну пічку. Все, що знадобилося, так це глина, металева труба, цегла та плита. «Роботи на дві години», – скромно сказав Олексій.

Але ж яку добру згадку про себе залишив нашим хлопцям!

Коли настав час ротації, і бійці впс «Харків» готувалися повернутися додому, вони вирішили побувати на місці, де героїчно загинув підполковник Євген Пікус, який протягом п’яти років, починаючи з 2006-го, очолював цей підрозділ. Пам’ять про загиблого у бою наставника, котрий завжди прагнув справедливості й ніколи не був байдужим до людей, прикордонники вшанували хвилиною мовчання.

Вихованці підполковника Пікуса повернулися на місце постійної дислокації. Та коли прийде наказ, вони готові знову відправитися туди, де зі зброєю в руках треба боронити Вітчизну та її кордон.