Свого часу профспілки увійшли до історії буквально «із боєм» за права найманих працівників. І чимало сьогоднішніх норм – таких як 8-годинний робочий день, обов’язкові вихідні та щорічні відпустки, оплата «лікарняних» та завчасне попередження про звільнення є результатом тієї боротьби. Про те як і наскільки сьогодні захищені права держслужбовців та працівників прикордонного відомства ми спілкуємося із головою Об’єднаної профспілкової організації Держприкордонслужби України Антоніною Птицею.

Свого часу профспілки увійшли до історії буквально «із боєм» за права найманих працівників. І чимало сьогоднішніх норм – таких як 8-годинний робочий день, обов’язкові вихідні та щорічні відпустки, оплата «лікарняних» та завчасне попередження про звільнення є результатом тієї боротьби. Про те як і наскільки сьогодні захищені права держслужбовців та працівників прикордонного відомства ми спілкуємося із головою Об’єднаної профспілкової організації Держприкордонслужби України Антоніною Птицею.

 

 

 

– Антоніно Миколаївно, Ви вже десять років очолюєте профспілкову організацію. За цей щось змінилося? І чи можливі якісь суттєві зміни у відносинах працівників і роботодавців у правоохоронній сфері?

– Якщо порівнювати тодішню і сучасну профспілку, то неозброєним оком помітно: це дві різні організації. Змінилося абсолютно все, починаючи від законодавчого врегулювання її діяльності та закінчуючи свідомістю самих членів профспілки. Коли я тільки обійняла цю посаду у профспілковій організації налічувалося 26 членів, сьогодні ж ця цифра збільшилася до понад 4  тисяч.

На даний час у кожній комісії, що приймає рішення в соціально-економічній сфері, обов’язково присутні декілька представників профспілки, аби про держслужбовців і працівників «випадково» не забули, встановлюючи, наприклад, розмір надбавки до заробітної плати тощо. Але основне досягнення за ці роки, як на мене – це об’єднання всіх профспілок прикордонної служби. Адже раніше не було єдиного центру, який би координував усіх їх діяльність. Більше того, значна кількість відомчих організацій перебувала в складі обласних комітетів профспілок чи, наприклад, Збройних сил України. Наразі ж ми – єдиний організм. А гуртом набагато легше відстоювати свої інтереси.

 

– Часто навіть самі члени профспілок не зовсім правильно розуміють роль цих об’єднань. Окресліть їх конкретніше, будь ласка.

– Єдина мета діяльності профспілкової організації – це виключно  соціальний захист державних службовців, працівників Служби та членів їхніх сімей. Не приховуватиму, що нерідко профспілку плутають із фондом одноразової допомоги чи прихистком у разі, коли заходить мова про скорочення посади або трапляється ще якась неприємність. Мені прикро, що для людей один відсоток від заробітної платні (саме стільки становить щомісячний внесок члена профспілки) часто виявляється непомірною сумою.

 

– А яким чином ці витрати компенсуються?

– Зауважу, що компенсуються вони як-то кажуть з головою. Всі члени профспілки мають можливість поїхати до будь-якої відомчої здравниці, оплативши всього 30 відсотків від повної вартості путівки.

Кожен добре знає, що хворіти в наш час – «задоволення» не з дешевих. А ось персонал Служби – не лише військовослужбовці, але відтепер і державні службовці, працівники, ветерани та навіть члени їхніх сімей можуть отримати абсолютно безкоштовне лікування у прикордонних госпіталях.

На жаль, іноді через хворобу люди потребують серйозного хірургічного втручання. А вартість деяких операцій, як приміром шонтування серця чи подрібнення каменів у нирках становить кругленьку суму, яку людям важко оплатити. Частину таких операцій ми намагаємося профінансувати.

Окрім того, профспілка ніколи не залишається осторонь, коли в людини стається горе. Як-от недавно трапився випадок – у голови профспілкової організації в Попільні згорів будинок і на зиму сім’я залишилася буквально без крівлі над головою. Ми одразу ж виділили нехай не захмарну суму, але ці кошти все одно стали в нагоді. Я впевнена, що в такі моменти один відсоток від зарплати здається людині не такою вже й непомірною сумою.

 

– Антоніно Миколаївно, на початку нашої розмови Ви сказали, що часто люди згадують про профспілку, коли постає питання скорочення посади. А яким чином, власне, організація може тут зарадити?

– Коли планується проведення будь-яких змін в організаційно-штатній структурі (а частіше за все це скорочення), то всі пропозиції погоджуються з головою первинної профспілкової організації. В протилежному випадку рішення, зрозуміло, приймається не на користь держслужбовця чи працівника. Законодавча норма встановлює, що про зміни в оргштатній структурі людину повинні поінформувати за два місяці, профспілку – за три. Таким чином, керівництво профспілки має місяць часу, аби знайти вихід. Як правило, ми намагаємося запропонувати інші можливі посади або відправити на курси підвищення кваліфікації чи навчання через центри зайнятості. В результаті людина не лише не втратить робоче місце, але й підвищить свій фаховий рівень. Основна наша мета – в жодному разі не допустити, щоб людина опинилася на вулиці. Сьогодні в нас тісно налагоджені стосунки з Головним центром зайнятості України. Але в прикордонному відомстві настільки налагоджено соціальний діалог, що потреби в послугах даної установи, на щастя, поки не виникало.

Відверто кажучи, бували випадки, коли деякі члени профспілки виходили із профспілкової організації, але як тільки з’являлася загроза втратити робоче місце, намагалися повернутися. Це, звичайно, не дуже приємно. Тому з об’єктивних причин ми більше не практикуємо повторного вступу до профспілкової організації.

 

– Яким чином регулюються взаємовідносини членів профспілок з керівництвом органів та підрозділів прикордонного відомства безпосередньо на місцях? Адже самостійно, без підтримки тамтешніх командирів профспілка навряд чи зможе повноцінно функціонувати?

– Це дійсно так. Співпраця голови профспілки з керівником прикордонного підрозділу – невід’ємна складова успішної її діяльності. В одних випадках, командири повністю йдуть назустріч організаціям, в інших – не дуже. Але в будь-якому випадку всі права та обов’язки членів профспілки прописано в колективному договорі, що укладається між керівництвом та профспілкою. Це своєрідна конституція держслужбовців і працівників. Тут визначено норми заробітної плати, час роботи і час відпочинку, гарантії щодо соціального захисту та охорони праці, зобов’язання як керівництва підрозділу, так і профспілкової організації.

 

– Тобто, за порушення норм даного документа можна понести відповідальність?

– Я Вам навіть більше скажу. Невиконання окремих його додатків може призвести навіть до кримінальної відповідальності. Проте проблема в тому, що наші люди забувають, що мало знати лише свої обов’язки, потрібно користуватися ще й своїми правами. А вони всі прописані в колективних договорах.

 

– Наскільки я знаю, профспілка також дає можливість її членам отримувати кредити. Яким чином цей механізм діє на практиці?

– Наше профспілкове об’єднання стоїть на централізованому бухгалтерському обліку в міському комітеті профспілки. Там знаходяться всі наші кошти. І, щоб вони не залишалися без діла, ми вирішили з користю їх використовувати. Так, відповідно до положень Фонду поворотної грошової допомоги, рядовому члену профспілки може бути надано дві тисячі, а за необхідності й п’ять тисяч гривень, а голові профспілок – від 5 до 10 тисяч гривень. На сьогодні такі кредити оформили 59 осіб. Надання коштів безвідсоткове. Тобто, взяв 2 тисячі й протягом 10 місяців цю ж суму повертаєш. Потрібно тільки написати заяву і надати копію паспорта й ідентифікаційного коду. Після чого буде укладено договір між заявником і профспілкою.

 

– Наближення новорічних свят особливо хвилююче для прикордонної малечі, адже новорічні ранки, організовані профспілкою спільно з керівництвом Служби, не залишають байдужими ні малих, ні дорослих. Маємо надію, що нинішній рік не стане винятком.

– У цьому немає жодних сумнівів. Підготовка до свята у повному розпалі. Режисурою займається Академічний ансамблю пісні й танцю ДПСУ. Ініціативу проведення новорічної ялинки в ідейному плані підтримало управління по роботі з персоналом АДПСУ, в ідейно-грошовому – Об’єднана профспілкова організація ДПСУ. Якщо говорити конкретніше, ми виділили 21 тисячу на подарунки для дітей. Ще 12 тисяч виділено на квитки до дельфінарію, цирку, театрів, зокрема й лялькових тощо. Більше того, зазначу, що ідея проведення подібних святкових ранків «заразила» й інші органи та підрозділи Служби, де тепер також розважатимуть малечу.

 

– До кінця нинішнього року залишилося вже зовсім мало часу. Протягом нього Об’єднана профспілкова організація багато чого досягнула. У Вас як очільника такої важливої структури вже, мабуть, є плани на найближче майбутнє. Чого ж нам чекати від профспілкової організації наступного року?

– Планів, як завжди, безліч. Проте серед них я б хотіла окремо виділити ідею створення в нашому відомстві Благодійного фонду.

 

– Як виникла така ідея?

– Ось для прикладу ситуація. Прикордонники, які служать на Закарпатті та Буковині вже добре знають, що з приходом весни потрібно готуватися до паводків і підтоплень осель. Держава завданих негодою збитків не відшкодує. Адміністрація Служби не має права збирати гроші на допомогу постраждалим, оскільки відповідно до закону це вже корупційні діяння. Тому ми спільно з управлінням по роботі з персоналом пропонуємо створити відомчий Благодійний фонд.

 

– За рахунок чого і, власне, як він функціонуватиме?

– Стартовим капіталом послужить первинний внесок усіх небайдужих. Фонд пропонуємо створити на базі статуту Об’єднаної профспілкової організації.  В документі буде прописана методика роботи, визначені посади керівника фонду та його заступника, головного касира, бухгалтера, наглядову групу та ревізійну комісію. Останні й відслідковуватимуть всі грошові операції. Контроль за діяльністю фонду здійснюватиметься на громадських засадах, без втручання в неї. Філіали фонду планується відкрити в усіх органах охорони держкордону. Маємо сподівання, що наша ініціатива знайде підтримку серед усього персоналу Держприкордонслужби України.